Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

статтю в червневому числі, але Мікаель Блумквіст наклав вето. Він дав текст мені, щоб я могла поговорити з Берґшьо до виходу статті.

— І?

— Берґшьо наказав мені зам’яти цей матеріал.

— Ясно. І ви, щоб відомстити, хочете випустити його в «СМП».

— Ні. Не заради помсти. Просто не бачу іншого виходу. Якщо статтю надрукує «СМП», у нас буде шанс вийти з ситуації з честю. Берґшьо повинен піти. Але після всього цього я теж не можу тут залишатися.

Хольм дві хвилини помовчав.

— Чорт, Берґер… Я й гадки не мав, що ви така крута. Ніяк не думав, що скажу це, але, якщо у вас такий бойовий характер, мені справді шкода, що ви йдете.

— Ви могли б зупинити публікацію, але якщо вже ми обоє її схвалюємо… Ви збираєтеся давати їй хід?

— Чорт забирай, звичайно, ми її надрукуємо. Адже інформація просочиться в будь-якому разі.

— Атож.

Андерс Хольм устав, але зам’явся біля її столу.

— Ідіть працюйте, — сказала Еріка Берґер.

Зачекавши п’ять хвилин після того, як Хольм пішов, вона підняла слухавку і зателефонувала Малін Ерікссон у «Міленіум».

— Привіт, Малін. Чи немає там поблизу Хенрі Кортеса?

— Є. Сидить у себе за столом.

— А не могла б ти запросити його до себе в кабінет і увімкнути на телефоні гучний зв’язок? Нам треба порадитися.

Хенрі Кортес підійшов за п’ять секунд.

— Що відбувається?

— Хенрі, я сьогодні зробила аморальний вчинок.

— Невже?

— Я передала твою статтю про «Вітавару» Андерсові Хольму, начальнику відділу інформації «СМП».

— Он як…

— Я звеліла йому завтра дати статтю в «СМП». За твоїм підписом. Тобі, зрозуміло, заплатять. Ти зможеш сам назвати ціну.

— Еріко… що, чорт забирай, відбувається?

Вона коротко розповіла про події останніх тижнів і про те, як Петер Фредрікссон її мало не знищив.

— Дідько, — сказав Хенрі Кортес.

— Хенрі, я знаю, що матеріал твій. У мене просто немає вибору. Ти можеш на це піти?

Хенрі Кортес кілька секунд помовчав.

— Спасибі, що зателефонувала, Еріко. Можеш друкувати статтю за моїм підписом. Якщо, звичайно, Малін не заперечує.

— Я не заперечую, — вступила в розмову Малін.

— Чудово, — сказала Еріка. — Проінформуйте, будь ласка, Мікаеля. Думаю, його ще немає на місці.

— Я поговорю з Мікаелем, — пообіцяла Малін Ерікссон. — Але, Еріко, це ж означає, що ти від сьогодні безробітна?

Еріка засміялася.

— Я вирішила влаштувати собі відпустку до кінця року. Повірте, що кількох тижнів в «СМП» з мене цілком вистачило.

— Думаю, тобі не слід починати планувати відпустку, — зауважила Малін.

— Це чому ж?

— Ти можеш у другій половині дня заглянути до «Міленіуму»?

— Навіщо?

— Мені потрібна допомога. Якщо захочеш повернутися на посаду головного редактора, можеш починати завтра вранці.

— Малін, головний редактор «Міленіуму» ти. Ні про що інше не може бути й мови.

— Гаразд. Тоді виходь на посаду відповідального секретаря редакції, — засміялася Малін.

— Ти серйозно?

— Чорт забирай, Еріко, мені так тебе не вистачає, що я просто вмираю. Я прийшла в «Міленіум», зокрема, для того, щоб мати змогу працювати з тобою. А ти раптом взяла й опинилася не в тій газеті.

Еріка Берґер з хвилину помовчала. Вона навіть не встигла обдумати можливість повернення до «Міленіуму».

— Ви хочете, щоб я повернулася? — повільно спитала вона.

— А ти як гадаєш? Підозрюю, що ми почнемо з шикарного свята, і головним організатором стану я. Ти повернешся якраз до того моменту, коли нам треба буде публікувати сама знаєш що.

Еріка поглянула на годинник на письмовому столі. За п’ять десята. Протягом однієї години все її життя перевернулося. Вона раптом відчула, як їй страшенно хочеться знову піднятися сходами в «Міленіум».

— У найближчі години мені ще треба розібратися з дечим в «СМП». Можна я зайду до вас близько четвертої?

Розповідаючи Драґану Арманському про нічні події, Сусанн Ліндер дивилася йому прямо в очі. Вона не згадала лише про свою впевненість у тому, що до проникнення в комп’ютер Фредрікссона була причетна Лісбет Саландер. Сусанн оминула це з двох причин: по-перше, їй здавалося, що це звучить аж надто неправдоподібно, а по-друге, вона знала, що Драґан Арманський бере активну участь у справі Саландер разом з Мікаелем Блумквістом.

Слухав Арманський дуже уважно. Закінчивши розповідь, Сусанн Ліндер замовкла, чекаючи на його реакцію.

— Десь годину тому мені телефонував Ґреґер Бекман, — сказав він.

— Он як.

— Вони з Ерікою Берґер заїдуть на тижні, щоб підписати контракт. Вони висловлюють вдячність за внесок «Мілтон сек’юриті», і перш за все, за твою участь.

— Ясно. Приємно, коли клієнти задоволені.

— Він хоче також замовити додому сейф. Ми повинні його встановити і закінчити всі справи з сигналізацією до кінця тижня.

— Чудово.

— Він хоче, щоб ми виставили їм рахунок за твою роботу в ці вихідні.

— Гм.

— Інакше кажучи, нам доведеться відправити їм солідний рахунок.

— Ага.

Арманський зітхнув.

— Сусанн, ти ж розумієш, що Фредрікссон може піти до поліції і заявити на тебе за багатьма пунктами.

Вона кивнула.

— Зрозуміло, він сам зі свистом захурчить у в’язницю, але, може, він вирішить, що справа того варта.

— Не думаю, щоб у нього стало духу піти до поліції.

— Хай так, але ти діяла всупереч усім отриманим від мене інструкціям.

— Я знаю, — сказала Сусанн Ліндер.

— І як, ти вважаєш, я повинен на це відреагувати?

— Вирішувати вам.

— А як, на твою думку, мені слід реагувати?

— Моя думка жодного значення не має. За вами завжди залишається право мене виставити.

— Навряд. Я не можу собі дозволити позбутися співробітника твого рівня.

— Дякую.

— Але якщо ти знову викинеш щось подібне, я дуже розсерджуся.

Сусанн Ліндер кивнула.

— Що ти зробила з жорстким диском?

— Його знищено. Я сьогодні вранці сунула його в лещата і розтрощила на шматочки.

— Гаразд. Тоді вважатимемо, що справу закрито.

Першу половину дня Еріка Берґер присвятила обдзвонюванню членів правління «СМП». Віце-голову вона застала на дачі неподалік Ваксхольма і вмовила його негайно сісти в машину і мчатися до редакції. Після ланчу правління зібралося, правда, в дуже урізаному складі. Протягом години Еріка Берґер доповідала, як у них з’явилася папка Кортеса і до яких це привело наслідків.

Коли вона закінчила, почулися очікувані пропозиції пошукати яке-небудь альтернативне рішення. Еріка повідомила, що «СМП» збирається дати статтю в завтрашнє число, і сповістила також, що працює у них останній день і її рішення безповоротне.

У результаті всього цього Еріка змусила правління схвалити і занести до протоколу два рішення: просити Маґнуса Берґшьо негайно залишити свою посаду і призначити Андерса Хольма тимчасово виконуючим обов’язки головного редактора. Після цього вона вибачилася і