Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Полонянка

class="book">Я задзвонив на Франсуазу і попрохав її купити путівник і розклад поїздів, як прохав її про це в дитинстві, коли збирався до Венеції і коли так само, як нині, рвався здійснити мою заповітну мрію; я забув, що відтоді я здійснив ще й інші мрії, але здійснив без усякої втіхи, — про Бальбек; і що Венеція, будучи явищем видимим, теж не могла б, так само як Бальбек, спевнити невимовні марення, марення про ґотицькі часи, осучаснені весняним морем; марення, що поманили мою уяву зачарованим, пестливим, невловимим, таємничим і туманним образом. На мій дзвінок увійшла Франсуаза. «Панич так пізно подзвонив — я вже сама не своя, — сказала вона. — Не знала, на яку ступити.

О восьмій панна Альбертина звеліла принести її куфри, я не сміла їй відмовити, боялася, що мене панич прокляне, якби його будила. Даремно я її усовіщала, просила зачекати бодай годину, бо все думала, що панич от-от подзвонить; а вона ні за що, залишила цього листа для панича і о дев’ятій поїхала». І тут — ми так себе погано знаємо, допіро я ще був переконаний, що мені байдуже до Альбертини! — віддих у мене перетявся, я притримав серце двома руками, вкритими циганським потом, якого я не знав відтоді, як Альбертина розповіла мені в дачному потязі про свої взаємини з приятелькою мадемуазель Вентейль. Але нарешті я зібрався на відвагу і вичавив із себе: «А, от і чудово! Дякую, Франсуазо! Ви добре вчинили, що мене не будили. Залиште мене на хвильку, я зараз же вам задзвоню!»

Примечания
1

«Конає від жаги шаленець» — романс «Козиця» на слова Г.Ґерена і на музику Е.Дюрана (1830–1901).

(обратно) 2

«Рве греблю» — перші рядки романсу «Осіння дума», мелодія Жюля Массне (1842–1912), улюбленого композитора Пруста.

(обратно) 3

Агасфер — або Агашверош, перський цар, герой трагедії Расіна «Етер», звідки і взято цитату.

(обратно) 4

Лікарі приписували Прустові курево проти астми (прим. перекладача).

(обратно) 5

Маріано Фортюні де Мадрасо (1871–1949) — художник-модельєр, відкрив фабрику венеційських тканин.

(обратно) 6

Поль-Луї Кур’є (1772–1825) — французький памфлетист та епістолярник.

(обратно) 7

Анрі Мейла (1831–1897) — французький драматург і лібретист, зокрема автор численних опер-буф на музику Оффенбаха.

(обратно) 8

«Посмертні записки» — мемуари Франсуа-Рене де Шатобріана (1768–1848).

(обратно) 9

Ахат — Енеїв супутник у Верґілієвій «Енеїді».

(обратно) 10

До людини — про щось, призначене вплинути на почуття, враження, але позбавлене об’єктивного значення (латин.).

(обратно) 11

Едуард Дрюмон (1844–1917), автор книг «Франція жидівська» (1886) та «Жиди і Дрейфусова справа» (1899).

(обратно) 12

Кало, Дусе, Пакен — паризькі кутюр’є.

(обратно) 13

Ксеркс (510–465 перед Р.X.) — перський цар, син Дарія І, під час війни з треками перед його очима загинув перський флот від бурі в протоці Геллеспонт (Дарданелли).

(обратно) 14

Жак Тібо (1880–1953) — скрипаль, Пруст слухав його концерти в залі Плеєль.

(обратно) 15

Суконь для чаювання (англ.).

(обратно) 16

Рушій (латин.).

(обратно) 17

Радіка (а не Росіта, як пише Пруст) і Доодіка — сіамські сестри, яких показували в цирку Барнум у 1901–1902 роках.

(обратно) 18

Принос, пожертва (латин.).

(обратно) 19

Франсуа Буше (1703–1770) — французький маляр, рисувальник, декоратор і гравер. Малював лібертинські сцени і ню, метр галантного малярства.

(обратно) 20

Відчуття (нім.).

(обратно) 21

Вражливість (нім.).

(обратно) 22

«Пелеас і Мелісанда» — опера Клода Дебюссі, поставлена 30 квітня 1902 року в Опера-Комік. Пруст наводить текст Меттерлінка.

(обратно) 23

«Якщо я упаду…» — цитата не з твору Жан-Філіппа Рамо, а з «Артеміди», лібрето Кіно, музика Люллі.

(обратно) 24

На віки вічні (латин.).

(обратно)