Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Наука, Освіта » Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi 📚 - Українською

Валерій Федорович Солдатенко - Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

205
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi" автора Валерій Федорович Солдатенко. Жанр книги: Наука, Освіта / Публіцистика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 132 133
Перейти на сторінку:
УНР – дещо осторонь небажаних пристрастей. Слід було турбуватися й про авторитет майбутнього голови уряду, якого обирав С. Петлюра. Тому А. Лівицького було доцільно залишати на попередніх ролях.

Його час настав, коли Українська Народна Республіка в черговий раз опинилась на краю прірви восени 1920 р. Навіть не всі міністри могли триматися вкупі, не встигали переміщатися за військами, що, зазнаючи відчутних втрат, стрімко відступали до західних кордонів республіки. Прийнявши 16 жовтня 1920 р. відставку В. Прокоповича, голова Директорії С Петлюра поклав виконання обов'язків голови Ради Народних Міністрів на А. Лівицького, що за три дні до цього вийшов із УСДРП. Осідком уряду з початку листопада 1920 р. став Кам'янець, куди зі Станіславова почали прибувати деякі з народних міністрів.

Спроба уряду вплинути на моральний стан вояків, підняти їх бойовий дух (інших можливостей в уряду практично не залишалось) перелому в ситуацію не внесла. Урядові установи УНР 14 листопада евакуювались до Галичини, а 21 листопада останні підрозділи Української армії залишили терени України і через Збруч переправились до Польщі. Уряд А. Лівицького опинився у вигнанні, ще певний час не усвідомлюючи, що повороту в Україну не станеться протягом дуже тривалого часу, що довгі десятиліття проводу УНР судитиметься працювати за межами рідної землі.

В 1920—1921 pp. та 1922—1926 pp. А. Лівицький очолював уряд УНР в екзилі. Після трагічної загибелі у травні 1926 р. С. Петлюри він став його наступником (згідно з Законом про тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в УНР від 12 листопада 1920 p.). А. Лівицький очолював Директорію УНР та став головним отаманом військ УНР. З того часу і до своєї смерті він очолював Державний центр УНР в екзилі. Жив у Варшаві під постійним наглядом польської поліції. Був одним з ініціаторів створення та активним членом Прометеївського руху.

У роки Другої світової війни перебував на окупованій гітлерівцями території. В повоєнний час жив у Німеччині. З травня 1945 р. значно активізував роботу уряду. З метою консолідації політичних сил в еміграції та реорганізації Державного центру УНР в екзилі за ініціативою А. Лівицького та у співпраці з І. Мазепою 1948 р. було створено Українську Національну Раду в екзилі.

Помер в Карлсруе, був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені (Німеччина), згодом перепохований у С. Бавнд Бруку (Нью-Джерсі, США).

Література про А. М. Лівицького

Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. – К., 1998.

Винниченко В. Відродження нації. – Ч. III. – К. – Відень, 1920 (репринтне відтворення – К., 1990).

Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.

Державний центр Української Народної Республіки в екзилі. Статті і матеріали. – Філадельфія – Київ – Вашингтон, 1993.

Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Т. 2. – Львів, 1994.

Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917—1921. – Т. І—III. – Прага, 1942.

Наріжний С. Українська еміграція. – Прага, 1942.

Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. У 3-х томах. – Т. 2. – К., 1995.

Революция на Украине по мемуарам белых. – М.—Л., 1930.

Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918—1920 pp.). – К., 1999.

Українська Центральна Рада: Документи і матеріали у 2-х т. – К., 1996, 1997.

Стрельський Г., Трубайчук А. Михайло Грушевський, його сподвижники й опоненти. – К., 1996.

Українська загальна енциклопедія: Книга знання. – Львів – Станіслав – Коломия, 1931. – Т. 2.

Уряди України у XX ст. Науково-документальне видання. – К., 2001.

Фещенко-Чопівський І. Хроніка мого життя. – Житомир, 1992.

Шульгін О. Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині. – К., 1998.

Скорочення, вживані у книзі

АН – Академія наук.

Бунд – Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії.

Вапліте /ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури.

ВОХР – Воєнізована охорона.

ВРК – Військово-революційний комітет.

ВРНГ – Вища рада народного господарства.

ВУАМЛІН – Всеукраїнська асоціація марксо-ленінських інститутів.

ВУАН – Всеукраїнська академія наук.

ВУЦВК – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет.

ВУЧК – Всероссийская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем.

ГС – Генеральний Секретаріат.

ДВУ – Державне видавництво України.

УНЦ – Український національний центр.

ДКРР – Донецько-Криворізька Радянська Республіка.

Заг. Укр. Р. – Загальна Українська Рада.

ЗУНР – Західно-Українська Народна Республіка.

Істпарт – Комісія з історії Жовтневої революції і РКП(б).

Коопцентр – Український центральний кооперативний комітет.

ЛНВ – Літературно-науковий вісник.

МВС – Міністерство внутрішніх справ.

НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ.

НКО – Народний комісаріат оборони.

НТШ – Наукове товариство ім. Шевченка.

ОДПУ – Об'єднання державних політичних управлінь.

Протофіс – Союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства.

РВР – Революційна військова рада.

РКП (б) – Російська Комуністична партія (більшовиків).

РНГ – Рада народного господарства.

РНК – Рада Народних Комісарів.

РПА – Революційна повстанська армія.

РПАУ(м) – Революційна повстанська армія України (махновців).

РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка.

РСЧА – Робітничо-селянська Червона армія.

РУП – Революційна українська партія.

РФ – Російська Федерація.

Севвостлаг – Северо-Восточный исправительно-трудовой лагерь.

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік.

ТУП – Товариство українських поступовців.

УАН – Українська академія наук.

УАПЦ – Українська автокефальна православна церква.

УВУ – Український вільний університет.

УГВК – Український генеральний військовий комітет.

УДХП – Українська демократично-хліборобська партія.

УКП(б) – Українська Комуністична партія (боротьбистів).

УНГ – Українська національна громада.

УНДП – Українська національно-демократична партія.

УНДС – Український національно-державний союз.

УНР – Українська Народна Республіка.

УНРада – Українська Народна Рада.

УНС – Український народний союз.

УНС – Український національний союз.

УНТ – Українське наукове товариство.

УПСР – Українська партія соціалістів-революціонерів.

УПСФ – Українська партія соціалістів-федералістів.

УРДС – Український революційно-демократичний союз.

УРНГ – Українська Рада народного господарства.

УСДРП – Українська соціал-демократична робітнича партія.

УСДС «Спілка» – Український соціал-демократичний союз «Спілка».

УСІ – Український соціологічний інститут у Празі.

УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка.

УСС – Українські січові стрільці.

ЦВК – Центральний Виконавчий Комітет.

ЦК КП(б)У – Центральний Комітет Комуністичної партії (більшовиків) України.

ЦКК КП(б)У – Центральна контрольна комісія Комуністичної партії (більшовиків) України.

ЦПКП – Центральне правління кам'яновугільної промисловості.

ЦР – Центральна Рада.

ЦУП – Центр українських партій.

1 ... 132 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi"