Кулик Степан - Яничари, Кулик Степан

Мілка розсміялася, підбадьорливо підморгнула і зграбно сковзнула с колін.

— Е ні, ми так не домовлялися! Я не пготи, але більш гозгогнуті пгоцедуги лише за пгиписом лікагя. — Дівчина неквапливо поправила халатик. — Тож, спегшу дозвіл, а потім — усе інше. Хоч на усю ніч. Я саме сьогодні чеггую…  Адьє… кгасунчику…

І трохи зайве виляючи звабною дупцею Мілка рушила до виходу.

— Стривай! — приєднався до інсценування Вест і кинувся за нею, наче хотів затримати. — Що за дурні жарти? Ми ще не…

Двері не перешкоджали задуманому. Покірно і тихо заповзли в стіну, відкриваючи Климуку шлях на волю.

— Стій! Тобі не можна виходити! — встигла ще крикнути Антоніна, побачивши Веста за спиною медсестри. А далі все закрутилося, як і було задумано.

Як тільки Климук опинився в коридорі, обручка ожила і далася взнаки, легким нагріванням. Притримуючи за халат дівчину, яку кілька охоронців намагалися відірвати від нього, Вест заплющив очі та зосередився на внутрішніх відчуттях.

— Бийте по голові! Не давайте йому зосередитись! — несамовито закричав хтось, голосом дуже схожим на фельдшера. — Лікарю, зробіть укол! Вимкніть свідомість! Він втече!

На Климука посипався град ударів, а миттю пізніше наслідний принц Імперії провалився в темряву…