Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест

Глава 36. Поглянувши у Дзеркало, принцеса зіткнеться із власним минулим

Певна річ, щойно принцеса повернулася до них з усмішкою на устах, обличчя обох королев та лорда Ровена сповнилися незворушним здивуванням.

Релі поволі відійшла від вікна і, все так же усміхаючись, промовила:

― Прошу вибачити мене за безтактність, Ваші Величності, та, боюся, жоден із вас насправді не знає Короля Скорпіонів.

Кіара й Адріель перезирнулись. Лорд Ровен ступив крок уперед, тримаючи руку на рукоятці меча.

― А ти знаєш? ― грубо озвався лорд. ― Він же обманював тебе. Він зробив із тебе Владичицю Воронів, що й було потрібно Маелору Жахливому! Він показав тобі шлях до тьми, яка й погубила тебе! Він… влаштував загибель твого королівства! Це через нього на троні зараз сидить твій зведений брат!

Адріель поспішила зауважити, обходячи стіл для стратегічних планувань:

― Заспокойся, Ровене. Вона розуміє. Це всього лиш стадія заперечення. Поруч із нею не було нікого всі ці роки. І коли він з’явився і запропонував допомогу, у неї нічого не залишалось, як повністю довіритись йому.

Релі опустила очі. Королева Нордесте дивилася на неї так прискіпливо, що цей погляд, здавалося, міг пропалити у кам’яній стіні наскрізну діру.

Та тоді де Вантелл звела очі, і у них вже не було ані краплинки тих доброти й податливості, присутніх раніше. Голос принцеси звучав чітко і виважено:

― Здається, я нечітко виразилась, звертаючись до Ваших Величностей. Ви ж бо, напевне, являєтесь справжніми експертами в тому, що думають та відчувають інші. Я звісно, могла б спробувати повірити, якби це мені говорив хтось із заклинателів вогню, від природи запальних та емоційних. Одначе… як же може стверджувати особа така винятково крижана й беземоційна, як ви, Ваша Величносте, що знає про те, кому мені слід чи не слід довіряти?

Ці слова вразили крижану королеву наповал. На її досі абсолютно холодному обличчі відобразилось значне потрясіння!

В ту ж мить Ровен Едел ступив крок уперед, захищаючи свою королеву, і змахнув лівою рукою, праву все ще тримаючи на рукоятці меча:

― Гей! Ти! Владичиця Воронів! Це вищого сорту образа! Негайно вибачайся!

Релі ж не повела і бровою, лиш ввічливо зауважила:

― Вибачитися? За що мені вибачатися, Ваша Світлосте лорд Ровен? Мені здалося, чи я не сказала нічого, далекого від правди?

Ровену більшого й не треба було. Різко вихопивши меч, він зібрався кинутися на Релі, проте дівчинка виявилася прудкішою. У її правій руці опинилася Чорна смерть, а лівою вона блискавично схопила Кіару, що стояла поряд, і враз приставила кинджал до шиї королеви Мерідії!

Обличчя Адріель сповнилося жахом. Ровен не наважився ступити іще крок.

Релі ж проговорила голосом виключно спокійним:

― Вам відомо, що цей кинджал змушує нечисть та людей говорити правду? Що ж, з’ясуємо, ― відповіла принцеса сама собі, адже із здивованих ротів Адріель та Ровена не долинуло ні слова. ― Чи збираєтеся ви, Ваша Величносте Кіаро Лоран, відповідати на мої питання чесно, не приховуючи жодних деталей?

Уста Кіари, мовби загіпнотизовані, проронили:

― Так!

Адріель Естрел наважилася викрикнути:

― Ні!

Та Релі лиш на секунду відвела кинджал від глотки Кіари, утримуючи її руки ззаду:

― Е-е-е. Кіара ― ваша подруга. Ризикнете її життям? ― блиснувши очима, Релі знову приставила кинджал до горлянки королеви.

Обличчя Адріель та Ровена аж пашіли від злості. Було видно, що лорд хоче кинутися в атаку, та не може, поки королева не віддасть наказу. А віддавати його, попри усю лють й роздратованість на ситуацію, Адріель не збиралася.

Релі проговорила ще більш розслаблено:

― Що ж Кіаро, розкажи мені, що відбувається.

Уста Кіари почали вивалювати усе без жодного сумніву:

― Адрі попросила мене укласти угоду з Ірвін в обмін на це тату. Щоб я могла дістатися до тебе, принцесо, і привести сюди.

― А далі? ― виважено попросила Релі.

― Ми викрали Дзеркало Багатодушшя і хотіли, щоб ти поглянула у нього і з’ясувала, де зараз перебуває Маелор Жахливий!

Брови Адріель насупились. Релі переступила із ноги на ногу, все ще не відпускаючи королеву Мерідії. Вона буквально проговорила поруч із її вухом:

― Але ж ви і самі добре знаєте, що Дзеркало показує тільки істинні бажання. З чого ви взяли…

Кіара пробелькотіла, наче завчену молитву:

― Ми думали, що це і є твоє істинне бажання! У минулому ти робила все, аби захистити свій народ від нього, хоч тобі ніхто й не вірив! Якщо існує хоч найменший шанс, що він вижив, ти бажатимеш знайти його і знищити!

― І це було вашою основною ціллю? Щоб я подивилася у Дзеркало?

Зненацька уста Кіари заперечили:

― Ні.

Релі нахилила голову, злегка насуплюючи брови. Обличчя її віддавало іронією, вона відчувала себе Веймондом. Та й узагалі, ще замисливши схопити Кіару і змусити її говорити правду, Релі думала про те, що повинна поводити себе цілком, як він. Залишатися винятково спокійною, та з допомогою інтонації й поглядів наводити жах на своїх співрозмовників.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍