Сергій Володимирович Пилипенко - Вибрані твори

Старшинського набравши виду, Зчинив осел такий гармидер, Що звірям всім забило баки: — Горлати вміє так не всякий! Оце розумний голова, Над старшинами старшина! І з того переляку Лакузи, звісно, завелись: Котрий ослу копита лиже, Котрий цілує хвіст, Ганяє мухи з крижів, Котрий під пахвами лоскоче, — Чого осел не схоче, До послуг вмить. Один Сірко в кутку гарчить: — Чому ослові честь? — Мандат у нього єсть! Буває так і з нашим братом, Що голову замінюють мандатом. Петрусева хата[268]
Додому з брану повернувсь В село їдне Петрусь. Багато дечого начувсь, Набачивсь за три ще й з гаком роки, Поздишав трохи й будувати Собі будинок кращий загадав. — Які погані хати По селах всіх у вас, — Петрусь з сусідів глузував: — Тісні, брудні, горбаті... Ось прийде час — Собі палац, Побачите, збудую враз. І без обави Свою халупу вщент ламає, Щоб потім збудувати Новенький дім На місці тім. Не важко руйнувати — Аби почав. Ураз немає хати, — Як віл злизав. Аж ось як гримне хмара, Як заперіщить дощ, Гуркоче грім, хуртеча, чвара... Й босонож Петрусь чухрає, Чортякаючись, з двору аж до ґанку Своїх сусідів ближчих і благає: — До перестанку Негоди цеї, хоч