Сергій Володимирович Пилипенко - Вибрані твори

Ще декому кортить, Та треба помовчати, Щоб гулі не набить. Отара[265]
На взмор'ї паслася отара. Баран, як личить, на чолі, — Куди баран, Туди й усі. Аж ось гуркоче хмара І знявсь лихий північний вітер бора. На суходолі — Ламає ліс. Трощить. І шум, і свист, Усе біжить. На морі — Пінлива хвиля хвилю доганяє І бризки сипле градом... До вітру повернувшись задом, У купу збилися овечки, Мемечуть, Передні задніх натискають, В нестямі сунуть одні одних Прямісінько в морську безодню. І лава там за лавою щезає, Зірвавшись стрімголів із кручі... А де ж баран? Де той, що учить? Тепер іззаду сам один, І задом теж до вітру він, І вітер теж його погнав І вмить з отарою змішав. Ми — люди, — не овечки І розум більший маєм, Проте бувають речі Не кращі, як з бараном. Мандат[266]
(З Крапіви[267])
Хай люди вибачать на слові: Мандат ослові Хтось велетенський видав...