Генрік Сенкевич - Вогнем і мечем. Том перший

1556 року було остаточно приєднане до Росії.

С. 399…. орди ногайської… — Ногайська орда — татарське феодальне державне утворення, що виникло наприкінці XIV століття у Поволжі внаслідок розпаду Золотої Орди. Назва походить від імені воєначальника Ногая. Із XVI століття населення Ногайської орди у російських та українських писемних джерелах називалося «ногайцями», «ногаями» або «ногайськими татарами» Ногайські орди на теренах південноукраїнських степів входили до складу Кримського ханства. Ногайці брали участь в організовуваних кримськими ханами наскоках на російські й українські землі. Проти Ногайської орди вели запеклу оборонну і наступальну боротьбу запорозькі й донські козаки.

С. 404. Ян Рудавський (1617–1690) — історик, автор латинської «Історії Польщі від смерті Владислава IV до Оливського миру у дев’яти книгах» (вид. 1755 року).

С. 410…. під Кумейками і на Старці… — Кумейки (нині Черкаського району Черкаської області) — село, під яким 16 грудня 1637 року відбувся бій селянсько-козацьких повстанських загонів із польсько-шляхетським військом. Повстанців очолював гетьман нереєстрового козацтва Павло Михнович Павлюк (Бут), польське військо — польний гетьман Миколай Потоцький. Повстанці, попри мужність і героїзм, зазнали поразки. Павлюк був захоплений у полон і страчений 1638 року у Варшаві. Цього самого року під час повстання, очоленого Яцьком Острянином, після невдалого бою під Жовнином і відступу Острянина на Слобідську Україну повстанці у червні під проводом гетьмана Дмитра Гуні відступили до гирла Сули. Вони збудували поблизу річки Старця укріплений шанцями табір і упродовж червня-липня відбивали атаки польсько-шляхетських військ. Через великі втрати і голод обложені повстанці змушені були погодитися на капітуляцію, а Гуня із частиною козаків, прорвавши вороже оточення, відступив у межі Російської держави.

С. 436. Адам Кисіль (1580–1653) — український магнат, прихильник панування шляхетської Польщі в Україні, брацлавський і київський воєвода. Учасник придушення селянсько-козацьких повстань першої половини XVII століття в Україні. Вороже ставився до Запорозької Січі, визвольної війни 1648–1654 років. Під час перемов польських комісарів із повстанцями у Переяславі (1649), Зборові (1649) та Білій Церкві (1651) прагнув відірвати козацтво від селянства.

С. 444. Про пана з Потока… — Рід Потоцьких дістав назву від села Поток під Краковом.

С. 445. Йоахим Єрлич (1598 — близько 1673) — польсько-шляхетський хроніст XVII століття. Походженням український православний шляхтич із Волині. Був пов’язаний із великими польськими магнатами, які боролися проти посилення королівської влади. У період народно-визвольної війни виступав на боці шляхетської Польщі. Брав участь у кривавих розправах шляхетських загонів над мирним українським і білоруським населенням. Складати хроніку почав 1648 року під час перебування у Києво-Печерському монастирі, де ховався від повстанців. Його хроніка охоплює період від 1620 року до квітня 1673— го. Сповнений зненависті до повсталого українського селянства і козацтва, намагався усіляко очорнити антифеодальну боротьбу українського народу і перекрутив історичні події. Проте, поряд із тенденційно ворожими твердженнями, подає цікаві відомості про народно-визвольну війну. Хроніку видано польською мовою 1853 року у Варшаві.

С. 451…. рейментарство віддано в інші руки… — Сеймом було призначено трьох рейментарів, про яких Хмельницький, маючи на увазі лінощі й великопанські манери коронного конюшого Домініка Заславського, академічну вченість коронного підчашого Миколая Остророга і юний вік коронного хорунжого Александра Конецпольського, глузливо казав: «Перина, латина, дитина».

С. 525. Нехай же від цього яструбця гідні батька дітлахи вродяться… — Яструбець — герб Скшетуського.

Євген Литвиненко

Примітки

1

Номінально (лат.).

2

Тривогу (лат.).

3

Допомогу (лат.).

4

Заздрощі (лат.).

5

Курсивом виділено українські слова, словосполучення, а також фрагменти пісень і дум, що подекуди зустрічаються у Сенкевича.

6

Повторюю (лат.).

7

Розумію (лат.).

8

На місці (лат.).

9

Хай живуть (лат.).

10

Хай живе (лат.).

11

Чотири статті польового суду: зґвалтування, підпал, розбій і напад збройною силою на чужий дім (лат.).

12

Збройною силою (лат.).

13

Кондемната — обвинувальний вирок за неприбуття на судовий розгляд.

14

Не знаю (лат.).

15

Змія (лат.).

16

Готується (лат.).

17

Повторюю (лат.).

18

Серця (лат.).

19

Воїнські настанови (лат.).

20

Достеменно (лат.).

21

Шанобливо (лат.).

22

У скорботі (лат.).

23

Я почну (лат.).

24

Молодість (лат.).

25

Помилку (лат.).

26

Стая — давня міра довжини поля, дорівнює версті.

27

У звинуваченні в державній зраді (лат.).

28

Ринграф — пластинка з гербом або зображенням святого, яку носили рицарі на грудях.

29

Мисюрка — кільчастий шолом.

30

Маката — рід килимка на стіну.

31

Тут і далі вірші переклав Леонід Тендюк.

32

Пристосування (лат.).

33

Солодкий спогад (лат.).

34

Вустами (лат.).

35

Рід людський (лат.).

36

Час летить (лат.).

37

Або мир, або війну! (лат.).

38

Семен — козак на службі при дворі магната.

39

Це слова Машкевича, котрий міг не знати про перебування на Січі Самуеля Зборовського (прим. автора).

40

На вічну згадку (лат.).

41

Край (лат.).

42

Земна твердь (лат.).

43

Себто (лат.).

44

«Помилуй мене» (лат.).

45

Юрби пастухів і всякої наволочі, перебіжчиків зі своїх племен (лат.).

46

Викликати (лат.).

47

Не перечу (лат.).

48

Чудовисько (лат.).

49

Згинь, сатано!» (грецьк.).

50

Лютого (лат.).

51

Тієї самої матері (лат.).

52

Громадянська війна (лат.).

53

Правий берег Дніпра називали руським, лівий — татарським (прим. автора).

54

Залюбки (лат.).

55

Таємниць (лат.).

56

З усіма слободами, садибами й інвентарем (лат.).

57

День гніву і тривоги (лат.).

58

Задля громадського добра (лат.).

59

За кубками (лат.).

60

Живи і будь здоровий! (лат.).

61

Гідності (лат.).

62

Військовий чиновник на Запорожжі, який наглядав за мірами і вагами у крамницях, що знаходилися на так званому Крамному базарі в Січі (прим. автора).

63

Запорожці під час своїх набігів не щадили нікого й нічого. До появи Хмельницького церков на Січі взагалі не було.