Віктор Суворов - Беру свої слова назад

випадку свідків, крім самого Жукова, теж не збереглося. Ніхто з тих молодих офіцерів, які зривали перед ним ворота, ніколи цей випадок не пригадав, ніхто про нього пресі не повідав. Адже цей випадок куди переконливіше прозвучав би в устах того самого капітана в погонах або одного з його товаришів. Але не знайшлося такого. Начебто і війни в ту пору великої не було, і за роками своїми молодими мали б вони Жукова пережити. І розповісти захопленим слухачам, як валили перепони на шляху стратега.

Але ось досада, свідків і на цей раз не виявилося.

А питання залишаються. Якщо молодими офіцерами командував капітан, то інші були меншого звання. Принаймні рівні йому. І тут ми потрапляємо в провал більшого масштабу: це якими ж вітрами Маршала Радянського Союзу Жукова, нехай навіть відставного і опального, занесло в санаторій, де набиралися здоров'я лейтенанти і капітани? Де це ви бачили, щоб у нас капітани з маршалами в одному санаторії по кущах горілку зі склянок-гранчаків хлебтали? Вкажи мені таку обитель...

Невже бідного Жукова в тому санаторії так і годували, як прийнято в нас годувати лейтенантів і капітанів? О, нещасний! Не інакше як на сірих вогких простирадлах спав, як у нас прийнято. І лікарі його ті ж лікували...

Нагадаю тим, хто забув: чотиризіркові генерали, Адмірали флоту, маршали і головні маршали родів військ, а тим більше Маршали Радянського Союзу, - це не номенклатура ЦК. Піднімай вище. Це номенклатура Політбюро. І не має значення, правиш ти чи відійшов від справ. Ти в номенклатурі Політбюро. І цим все сказано.

Ось приклад. Давно помер генсек. І розсипалася Комуністична партія з її ленінським Центральним Комітетом і вершиною вершин - Політбюро ЦК. Але залишилася номенклатура ЦК, а тим більше номенклатура Політбюро. У новій «демократичній» Росії хворіє дружина давно померлого генсека. І лікують її не деінде, а в Кремлівській лікарні. І відпочиває вона знову ж таки не де-небудь, а в «Барвисі». Безкоштовно. Та хто вона така? Та чому ж? За яким правом? А за таким. Номенклатура Політбюро. Віддай що належить. Віддай і не гріши.

Так ось, Жуков, опальний або відставний, не має значення, - це номенклатура Політбюро. Тому були збережені за ним усі привілеї та права. В тому числі Кремлівська їдальня та Кремлівська лікарня, і телефони «кремлівка» з «вертушкою», і персональна дача. Маючи все це, міг би Жуков і не рватись у ті санаторії, в яких лейтенанти з капітанами мешкали. Він туди й не рвався. Він теж набирався здоров'я в «Барвисі» і рівноцінних їй обителях. І немає в тих місцях замкнених воріт із п'яним сторожем. І немає там серед відпочивальників ні капітанів, ні майорів, ні генерал-майорів. І генерал-полковників там не буває. Рилом і званням не вийшли.

* * *

Виходить, що історія про вирвані ворота - з тієї ж серії, що й оповідання стратега про те, як він рятував Ленінград.

Розділ 30
А це - про нього

Жуков пропонував здати Москву, так воно і було б, якби не Сталін.

Головний маршал авіації А.Є. Голованов. Ф. Чуєв. Солдати імперії. С. 311. – 1 -

Цікаво послухати, що Жуков про себе розповідає. А ще цікавіше - що про нього кажуть. Відразу повинен сказати: багато з тих, хто його добре і близько знав, взагалі відмовлялися про нього говорити. Приклад: «Двічі Герой Радянського Союзу маршал бронетанкових військ М.Є. Катуков, Герой Радянського Союзу Адмірал флоту Радянського Союзу Н.Г. Кузнєцов, визнаючи талант і вагомий внесок Жукова в Перемогу, навідріз відмовилися написати про Георгія Костянтиновича» («Красная звезда», 16 квітня 1999 р.). І не вони одні. А це про щось теж каже.

Але почнемо за порядком.

Ось Жуков у 1939 році воює на Халхін-Голі. Туди був посланий генеральний секретар Союзу письменників СРСР В.П. Ставський. Він повідомив Сталіну: «За кілька місяців розстріляно 600 осіб, а до нагороди представлено 83» («Вісті», 10 липня 2003 р. С. 39).

Жуков прибув до Монголії 5 червня 1939 року. 16 вересня бойові дії були припинені, розстрільні повноваження Жукова скінчилися. 600 розстрілів за 104 дні. О, душа його християнська! Прощайте і прощені будете! По шість смертних вироків цей християнин виносив щодня. Без вихідних і свят. Якщо прикинути, що спав він 6 годин на добу, то за 18 годин неспання смертний вирок він виносив через кожні 3 години. Ось кого у нас в святі визначити вирішили.

Його б на іконах з сокирою живописати.

І найчесніша донька видатного стратега бажає знати сувору правду.

– А ти мав якесь відношення до репресій? - запитує вона свого великого батька.

– Ні. Ніколи, - твердо, дивлячись в очі, відповідав правдивий батько.

600 розстрілів - не в рахунок. Дрібниця. Та й стріляв дрібноту - командирів полків та батальйонів. Хіба це репресії? Та й не знаємо ми, підвів Ставський остаточний результат чи написав листа Сталіну в розпал чудотворної діяльності майже святого Георгія.

Заперечать: так це не він смертні вироки виносив. Це справа трибуналу і прокурора. А ось і ні. Свою криваву епопею на Халхін-Голі Жуков почав з того, що не тільки розігнав командування і штаб радянських військ в Монголії, але і зняв з посади військового прокурора 1-й армійської групи Хуторяна. І сліди прокурора губляться в темряві. Про нього ніякі довідники та енциклопедії більше не згадують. І навіть його ініціали невідомі. Замість неугодного Жукову прокурора прислали нового. "Військовий прокурор групи наполягав на дотриманні закону. Тоді командувач 1-й армійської групи військ комкор Жуков заявив йому: «Ви слухайте, що вам скажуть, і не