Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сором і збентеження - ось, що зараз зі мною відбувалося.
Величезний здоровань, затискав мене на кухні, там, куди міг увійти хто завгодно в будь-яку секунду. Та ж сестра, яка, судячи з усього, була його нареченою. Дядько, який побачивши, що відбувається, вигнав би мене з дому. Та хто завгодно. Ні для кого б побачене не залишилося без питань.
- Ні! Ні! - Я почала вириватися, коли його пальці ущипнули мене за сідницю, і я зойкнула від того, наскільки це було боляче.
- Так, - секунда і його рука стискається на моєму передпліччі, ще одна секунда і чоловік різко розвертає мене до себе.
Користуючись нагодою, впираюся долонями в його груди. Мені не подобається те, як на нього реагує моє тіло. Те, як я вся горю в його жорстоких обіймах.
Цей чоловік грубіян, хам, невиховане громило, який вирішив, що має якесь право до мене торкатися.
- Ви знову переплутали мене з моєю сестрою! Бачу Вам все одно кого затискати й де! - Шиплю в його обличчя і починаю бити кулаками в його груди.Мені потрібно, щоб він мене відпустив. Потрібно, щоб відійшов від мене якомога далі та не торкався до мене.
- З вчорашньої ночі ми на "ти"! - Гарчить мені у відповідь і смикає з такою силою на себе, що я втискаюся в його торс, а мої губи ковзають по його підборіддю.
Але, здається, здорованю плювати на все, що відбувається. Він притягує мене настільки близько, щоб його губи доторкнулися до мого вуха.
- Ще раз викинеш подібне в присутності Саманти, будеш кидати натяки, нариватися, і я не подивлюся на те, що ти її сестра. Розкладу прямо на цьому кухонному столі. Видеру так, щоб надалі думала, що говориш і кому.
У спробі відповісти, що я все зрозуміла, у мене виходить тільки відкрити рот і випадково ковзнути язиком по його шиї. Ну, тому що важко розмовляти, коли твоє обличчя розплющене об величезну шию.
І тут відбувається те, від чого я червонію так, що помідори в салаті відпочивають і глибоко мені заздрять. Я притиснута до нього настільки, що прекрасно відчуваю, як щось тверде й опукле впирається мені в стегно... Відразу ж після того, як я випадково лизнула його шию.
- Якого чорта ти витворяєш?! - З цими словами громила відтягує мене від себе, і я з жадібністю починаю ловити повітря ротом.
- Зовсім дебіл?! Я ледве не задихнулася! - У відповідь кидаюся на нього з кулаками.
Чоловік хмурить брови, а після хапає мене за комір, як кошеня, і знову притягує до себе. Тільки в цей раз так, що наші очі перебувають на одному рівні. І я гикаю від перенапруги. Його очі темніють, стають чорніше ночі, і я розумію, що, здається, мені зараз буде ой, як не солодко...
- А ти ще плюс до всього і недалека? - Примруживши очі вимовляє цей придурок.
І тут коли я вже набралася сміливості, вдихнула більше повітря, щоб видати йому тираду, почувся голос моєї сестри:
- Милий, якщо ти хотів, щоб ми тут усамітнилися, потрібно було хоча б ... - Саманта замовкає, бо заходить на кухню і застає нас з Габріелем у двозначній позі ...- Що тут відбувається?! - Голос сестри набуває істеричних ноток, і судячи з її погляду вона вже встигла додумати все за нас.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
