Франко І. Я. - Зів'яле листя, Франко І. Я.

Так, написання слова міні виправив на мені, слово квіти замінив на цвіти, єї - на її. У першому рядку вірша «Як почуєш вночі край свойого вікна…» поет замінив слово вночі на часом. Замінені слова квіти і вночі були поновлені автором у виданні 1911 р.

У 1911 р. у Києві вийшло з друку друге видання збірки «Зів’яле листя». У збірці надрукована «Передмова» до першого видання та «Переднє слово» до другого видання.

Київська цензура вилучила з цього видання два вірші: з «Першого жмутка» - «Не боюсь я ні бога, ні біса» та з «Третього жмутка» - «Душа безсмертна! Жить віковічно їй». В доповіді київського цензора С. Щоголєва Петербурзькому цензурному комітету від 14 січня 1909 р. зазначалося, що названі Франкові вірші збуджують народ проти царя: «На стор. 12, у 5 рядку вірша, прикладається до царів зухвало-зневажливий епітет «держилюдів»; у вірші на стор. 104 міститься хула на господа бога, який порівнюється з паперовим опудалом». У висновку цензор пропонував «вилучити вказані сторінки» (ЦДІА СРСР, ф. 779, оп. 4, спр. 310, арк. 126).

Подається за виданням 1911 р. з поновленням вилучених царською цензурою двох поезій: «Не боюсь я ні бога, ні біса» та «Душа безсмертна! Жить віковічно їй», які друкуються за виданням 1896 р.

 

 

ПЕРШИЙ ЖМУТОК

 

I. «По довгім, важкім отупінню…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися два автографи: відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 3, № 206 і 228. 8

Четвертий рядок першої строфи в них відмінний від основного тексту. В автографі він читається так:

 

Язиками буха огень…

 

Три останні рядки третьої строфи автографа № 206 мають такі розходження порівняно з основним текстом:

 

Хоч я поливав ї слізьми -

Враз вітер повіяв, щез попіл,-

Тепер ти сю іскру прижми!

 

II. «Не знаю, що мене до тебе тягне…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 92 - 93. Зберігся автограф (ф. 3, № 228, с. 15), в якому третя, четверта, п’ята строфи і перший рядок шостої строфи мають такі розходження порівняно з основним текстом:

 

Я чуюсь сильним, чуюся свобідним,

Мов той, що вирвався з тюрми на світ;

Веселим чуюсь, щирим і лагідним,

Яким я був за давніх, давніх літ.

 

І, попри тебе йдучи, я дрижу,

Як не дрижав перед грізнов судьбою;

В твоє лице тривожно так гляджу,

Що впав би, знать, ось-ось перед тобою.

 

І якби слово прорекла ти к мині,

Я б був щасливий, наче цар могучий,

Але здаєсь, що в тій самій хвилині

З очей би сліз поллявся потік рвучий.

 

Не знаю тя, ні брат я твій, ні сват…

 

III. «Не боюсь я ні бога, ні біса…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 93-94. Зберігся автограф: ф. 3, № 228, с. 15-16.

IV. «За що, красавице, я так тебе люблю…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися два автографи (ф. 3, № 228 і 251), що мають незначні розбіжності в тексті порівняно з виданням 1911 р.

Другий рядок третьої строфи автографа № 251 читається так:

 

Квилить і тріпаєсь - тоді глибокий сум…

 

Останній рядок четвертої строфи цього автографа читається так:

 

І відвертаюсь я, й душа моя болить.

 

V. «Раз зійшлися ми случайно…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 95, з таким зміненим першим рядком:

 

Раз ми здибались случайно…

 

Під назвою «Раз ми здибались случайно» вірш надрукований у виданні 1896 р., а також, очевидно по недогляду, ця назва потрапила до змісту збірки 1911 р.

Зберігся автограф (ф. 3, № 228, с. 16), в якому відсутня остання строфа. Крім того, п’ятий рядок четвертої строфи в автографі читається так:

 

Шлю в догони погляд свій.

 

VI. «Так, ти одна моя правдивая любов…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328.

VII. «Твої очі, як те море…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328.

Зберігся автограф (ф. 3, № 193), в якому два останні рядки другої строфи читаються так:

 

З них надія, мов зірниця,

Переблискує мені.

 

VIII. «Не надійся нічого». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1895 р., № 23, с 268.

IX. «Я не надіюсь нічого…». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 97-98.

X. «Безмежнеє поле в сніжному завою…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 17, с. 328. Збереглися три автографи (ф. 3, № 206, 228 і 251), що мають розходження порівняно з основним текстом. В автографі № 251 відсутня перша строфа, перший рядок другої строфи читається так:

 

Неси ж мене, коню, по бистрому полю.

 

Другий рядок першої строфи автографа № 206 читається так:

 

Ох, дай мені простору, волі.

 

У всіх трьох автографах четвертий рядок другої строфи однаковий і читається так:

 

Що серце мені розриває.

 

XI. «Як на вулиці зустрінеш…». Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1891 р., № 19, с. 366. Збереглися три автографи (ф. 3, № 206, 228 і 251). Автограф № 228 має лише три строфи. Другий рядок першої строфи у всіх автографах однаковий і читається так:

 

То мене минаєш ти.

 

Однаковий у всіх автографах і другий рядок