Джон Гришем - Адвокат негідників

не схвалив. Два попередні тижні я просиджував із ними у переповненій судовій залі по п’ять днів на тиждень, і вони мене відверто втомлюють. Гадаю, мені відомі їхні політичні і релігійні погляди, їхні упередження і їхнє ставлення до кримінального судочинства. І оскільки мені відомо настільки багато, я з моменту їхнього обрання був переконаний, що Ґарді Бейкеру світить смертний вирок.

— То якої думки Глінна? — питаю обережно. На ній може бути мікрофон. Мене нічого не дивує.

— Вона вважає їх усіх зграєю брехунів, — ми йдемо повільно, нікуди конкретно не прямуючи, боячись глянути одне одному в вічі. Мене це ледь не приголомшує. Зважаючи на мову тіла і беручи до уваги все, що я про неї знаю, я побився б об заклад, що Глінна Ростон першою може виголосити «Винен!».

Озираюся, щоб переконатися, що свідків немає, і кажу:

— Що ж, вона розумна жінка, бо вони справді брешуть. У них немає доказів.

— Хочете, щоб я їй це переказала?

— Мені байдуже, що ви їй перекажете, — відповідаю я, роззираючись довкола, коли ми зупиняємось і чекаємо, поки повз нас пройде один із важковаговиків зі своєю свитою. Я щойно заробив 2 000. За вечір я збагатився на 6 000 і почуваюся дуже добре. На додачу до цього — я дізнаюся неймовірну новину, що не всі присяжні у справі Ґарді Бейкера позбавлені здорового глузду.

— Вона одна така чи у неї є однодумці? — цікавлюся.

— Вона каже, що вони не обговорюють справу.

Тут хочеться розреготатися. Якщо вона не обговорює справу, то звідки її погляди відомі цій дівулі? Просто цієї миті я порушую правила етики і, можливо, заодно й кримінальне законодавство. Це несанкціонований контакт з присяжним, і, хоч він не безпосередній і спровокований не мною, немає сумнівів, що державна адвокатська колегія його не схвалить. А суддю Кауфмана просто розлютить.

— Передайте їй, щоб вона твердо стояла на своєму, бо вони взяли не того хлопця, — кажу їй і йду геть. Я гадки не маю, чого вона хоче, і нічого не можу їй запропонувати. Мабуть, я міг би витратити хвилин десять і вказати на явні невідповідності в офіційних свідченнях, але їй довелося б правильно все запам’ятати і потім точно передати своїй матері. Марні сподівання. Вона ж прийшла сюди на бої.

Найближчими сходами спускаюсь на поверх нижче і, щойно опинившись на безпечній відстані від неї, ховаюся у вбиральні й пригадую її слова. Все ще не віриться. Ті присяжні, як і решта містян, звинуватили мого клієнта ще в день його арешту. Її мати, Глінна Ростон, за всіма ознаками є типовою мешканкою Міло — неосвіченою, забобонною, покликаною бути героїнею для своєї громади в потрібний час. Ранок понеділка буде цікавим. Якоїсь миті, після того, як резюмуємо свідчення, у мене буде шанс кинути погляд у бокс присяжних. Поки що Глінна не боялася зустрічатися зі мною поглядом. Її очі щось та підкажуть, але я поки не знаю, що саме.

Викидаю це з голови і повертаюсь до дійсності. Бій важковаговиків триває вже сорок секунд, і я задоволений, що він затягується. Не можу дочекатися, коли наша невеличка банда знову збереться. Ми зустрічаємося у тій же темній кімнаті за замкненими дверима і не стримуємось у висловлюваннях. Кожен з нас шістьох дістає з кишень готівку. Френкі розгортає записи і стежить, щоб усе було як слід. За вечір на своїх ставках я збагатився на 8 000 доларів, і з них 2 000 підуть Тадео як імпровізований бонус. Я виключу їх з його частки виграшу. Вона буде внесена у звіти для податкової, а ця готівка — ні.

Тадео заробляє 8 000 за свої зусилля, цей вдалий вечір дозволить йому додати до своєї свити ще одного члена банди. Він сплатить якісь рахунки, підтримає родину і нічого не заощадить. Я намагався давати фінансові поради, але тільки змарнував час.

Зупиняюся біля роздягальні, віддаю Тадео 2 000, кажу, що люблю його, виходжу. Ми з Напарником їдемо в затишний бар і випиваємо по кілька келихів. Мені не одразу вдається заспокоїтись. Коли перебуваєш аж так близько до дійства і твого власного бійця в ринзі лише дві секунди відділяють від струсу мозку чи переламу кістки, а тобі у вуха ревуть п’ять тисяч ідіотів, твоє серце стукотить у шаленому ритмі, всередині все перевертається, а нерви натягуються, мов струни. Такого адреналінового потопу я ще ніколи не відчував.

8.

Джек Пілей — колишній бойфренд матері дівчаток Фентрес. Їхнього батька не стало задовго до вбивства, і в помешканні їхньої матері двері не зачинялися за місцевими кавалерами-пройдисвітами. Пілей протримався близько року. Йому вказали на двері, коли вона зустріла продавця уживаних тракторів, в якого було трошки грошенят і будиночок. Вона переїхала, Пілея з розбитим серцем виставили. Його останнім бачили поруч із дівчатками перед їхнім зникненням. Я з самого початку питав поліцію, чому вони не розглядали його як підозрюваного, чи принаймні не перевірили його, але вони спромоглися лише відповісти, що у них вже є підозрюваний. Ґарді перебував під арештом і у всьому зізнався.

Моє тверде переконання — Джек Пілей убив дівчаток на знак якоїсь нездорової помсти. І якби копам не трапився під руки