Сейєд Алі Хосейні Хаменеї - Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу

цьому відношенні, однак відповідальність мусульман є вищою. Мусульманські держави відповідальні та повинні виконати свій обов’язок. І кожна держава, що провалила виконання свого обов’язку по відношенню до питання Палестини, зазнає скорботи. Тому що народи прокинулись і вимагають від уряду. І уряди погоджуються з цими вимогами.

Відповідь на палестинський крик про допомогу: передумова для ісламської віри

У даний історичний момент (промова 1991 – прим. перекладача) мусульмани світу повинні відчути відповідальність. Вони повинні зрозуміти обов’язок, який кладе на їхні плечі ісламська віра. З однієї сторони, вони мають обов’язок охороняти ісламські території, що є важливим в ісламській юриспруденції. З іншої сторони, вони мають обов’язок відповідати на крик пригнобленої нації про допомогу… Святий Пророк казав: «Особа, яка чула крик мусульманина про допомогу і не відповіла, не є мусульманином»… А сьогодні не лише окремий індивід благає про допомогу: благає ціла нація.

Розділ 3. День Кудс

Обов’язок мусульман у день Кудс

Що людям слід робити по відношенню до цих трьох найважливіших та чутливих проблем [злочини Ізраїлю, спротив народу Палестини та мовчання міжнародної спільноти]? Вони можуть вийти на вулиці на день Кудс (день Єрусалиму, відзначається в останню п’ятницю місяця Рамадан – прим. перекладача) та вигукувати гасла. Вони можуть стиснути кулаки й показати муджагидам і повсталому народу Палестини: «Ми вас підтримуємо. Хоча наш уряд не може допомогти вам або застерігає інших від допомоги вам, знайте, що наші серця з вами.» Це буде джерелом наснаги для них. Це буде велика допомога.

День Кудс: символ протиборства правди і брехні

Перш за все, я вважаю своїм обов’язком виразити подяки великій іранській нації за ту велич, що була показана усьому світу на день Кудс. Вони зробили багато зусиль протягом цих років щоб підірвати авторитет дня Кудс, який є символом протиборства між правдою та брехнею. День Кудс символізує протиборство між табором правди і табором брехні, між табором справедливості й табором пригноблення. День Кудс не є приводом лише для Палестини: це привід для ісламської умми. Це день, коли мусульмани повинні чітко вигукувати гасла проти ракової пухлини сіонізму, що охопив ісламську умму своїми агресивними щупальцями окупантів, проти тих, хто нам заважає та проти нахабних сил. Це має глобальний посил. По-перше, це показує, що ісламська умма не поступиться перед гнобителем, навіть якщо цей гнобитель підтримується найбільш потужними державами світу. Вони зробили чимало зусиль щоб підірвати авторитет дня Кудс, а цього року зробили навіть більше зусиль. Але день Кудс в ісламському Ірані, у Тегерані, показав кожному, в якому напрямку рухаються Революція та іранська нація. Він показав рішучість іранської нації. Він показав, що їхні махінації, хитрощі, гроші та політична злоба не мають жодного ефекту на моральну силу іранської нації.

Розділ 4. Відповідальність ісламських держав

Обов’язок мусульманських народів та держав

Сіоністський режим не може існувати довго. Сіоністи думають, що вони справляються із домінуванням у Палестині й вона належатиме їм навіки. Це не аргумент. Одного дня, Палестина точно стане незалежною державою. Палестинський народ повстав задля цієї мети. Обов’язок мусульманських народів та держав – допомогти палестинцям наблизитися до цієї мети, наскільки це можливо.

Сьогодні кожен із нас має обов’язок надавати духовну та матеріальну підтримку палестинському народу.

Найкращу протидію змові, підготовленою Америкою, слід шукати в межах окупованої Палестини, у сильних руках палестинських активістів. Хоча, всі мусульмани мають обов’язок брати участь у цьому джігаді й надавати Палестині фінансове, політичне, розвідувальне та військове сприяння. Палестинська нація не повинна почуватися самотньою. Сіоністи і ті, хто відповідальний за тортури та вбивства палестинських активістів, не повинні почуватися в безпеці у жодному куточку світу. Держави та їх народи повинні встановити фонди і центри допомоги палестинським бійцям у кожному куточку світу. Це обов’язок усіх мусульманських держав накласти санкції на окупаційний режим та відмовлятись визнавати його. Народи повинні бути чутливими до цього питання… Важливим є використання цих та усіх інших прийомів, які нам доступні, задля протидії нинішній змові та нейтралізації її ефекту. В будь-якому разі, є лише одне вирішення питання Палестини: створення Палестинської держави на усій палестинській землі.

Обов’язок ісламських держав: припинити експорт нафти задля конфронтації з Ізраїлем

Про що ми вже говорили, припинення експорту нафти на місяць є фундаментальним питанням, що, звісно ж, не може здійснюватися поверхово. Звичайно, цей вчинок не є якимось театральним жестом, як одна з держав заявила, що припинить експорт нафти, не конкретизуючи як це збирається робити. Це реальне й серйозне питання і кожен має бути залучений до процесу прийняття рішень.

Деякі люди стверджують, що припинення експорту нафти завдасть шкоди країнам-експортерам нафти. Це не правда. Це помилковий розрахунок. Припинення експорту нафти не завдасть шкоди жителям країни. Це дасть їм перевагу вкінці. Зараз ціна нафти складає (промова 2002 – прим. перекладача) 24 чи 25 доларів за барель і за декілька днів ціна впаде до 15 або 16 доларів за барель. Ви можете побачити, як драматичне коливання цін на нафту завдає шкоди народу. Це тому, що хтось інший тримає у руках владу. Зупиненням експорту нафти на один місяць, нація продемонструє свою ініціативу. Мусульманські держави та їх народи покажуть свою здатність діяти проти міжнародної диктатури та проти волі тих грабіжників, що покладають лише на силу і багнети. Вони повинні це зробити. Цей вчинок є неминучим.

Звісно, деякі держави зайняли правильну позицію з цього питання. Сирія та Ліван міцно стоять на правильному шляху. Усі мусульманські держави, а також країни-виробники та країни-експортери нафти повинні зрозуміти важливість цього історичного обов’язку. Історія оцінить їхні рішучі вчинки. Навіть сьогодні їх оцінять. Сьогодні народи роблять висновки щодо своїх урядів та їх щирості і співчуття на основі їхніх вчинків.

На мене справила враження одна річ, яку арабські країни здатні робити, це заохочувати нафтових експортерів використовувати свою нафту в якості зброї. Західний аргумент, що нафта не повинна використовуватись як зброя, хибний. Нафта належить країнам, які повинні використовувати її на свою користь. Американці використовують пшеницю та харчові продукти в якості зброї і продовжують це робити у багатьох куточках світу. Чому ісламські та арабські країни не повинні мати такого права? На один місяць, як символічний акт, вони повинні припинити експорт нафти до всіх країн, що мають добрі відносини із Ізраїлем. Сьогодні світ залежний від нашої нафти, потрібної для трьох життєво важливих елементів: світла, електроенергії та тепла. Якщо ми не будемо постачати їм нафту, їхні заводи перестануть працювати і вони не матимуть світла і тепла. Хіба це дрібниця? Арабські держави повинні