MissStory - Пісок і вино, MissStory

Розділ 13. Тінь під сонцем

Хасан ішов повільно, замислено. Його хода завжди була впевненою, постаттю він вирізнявся серед інших — високий, кремезний, з глибоким поглядом очей, які вміли бути ніжними і твердими водночас.

Усе життя він був для Аміри поруч — другом, захисником, тінню і світлом. Ще коли вони були дітьми, він уперше відчув, як стискається серце, коли вона сміялася з кимось іншим. Вона була мов пісня — тепла, безтурботна, і завжди в серці.

Він пам’ятав, як ще хлопчаком заступився за неї, коли старші хлопці почали глузувати з її одягу. Вдарив одного з них — і наступного дня вже ніхто не наважувався її зачепити. З того часу ніхто не сумнівався: Аміра — поруч з Хасаном.

І хоча з часом це дитяче “поруч” переросло в щось глибше, серйозніше, він не поспішав. Він знав — справжнє кохання не поспішає. Воно росте разом із часом.

Згодом Аміра стала його дружиною. Вони були щасливі.
Але тепер… щось змінилося.

Він бачив, як в її очах з’явилась тінь — не страх, не біль, а тривога. Її сміх уже не був таким відкритим. Її поцілунки стали коротшими. А обійми — не такими глибокими.

Спершу Хасан думав, що це втома, клопоти, неспокій у місті. Але потім — побачив її ввечері, як вона крадькома вибігає з дому. Побачив її погляд, коли вона поверталась. І хоча вона мовчала, її очі говорили голосніше за слова.

Вона більше не належить тільки йому.

Хасан не був гнівливим. Не кричав. Не вимагав пояснень. Він лиш дивився на неї довше, ніж завжди. Мовчав довше, ніж хотів. І ночами довше не міг заснути.

Він знав, хто з’явився. Ім’я “Дієго” було в устах ринку, у поглядах чоловіків, в мимохідь кинутому слові.

Хасан чув чутки. Але не повірив би, якби не побачив сам.

Та в ньому не було ненависті. Була лише біль. І розуміння: Аміра мала право кохати.

Але й він мав право боротися.

Того вечора він сидів у майстерні, вдивляючись у полум’я лампи, і в уяві малював її обличчя. Усмішку, яку він любив з дитинства. Погляд, який бачив перед сном кожного вечора.

Він не буде змушувати її. Не буде вимагати. Але якщо вона його покличе — він прийде. Якщо обере — він лишиться.

А якщо піде — він благословить її, хоч і з розбитим серцем.

Бо кохання — це не володіння.

Це вибір.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍