NikaLerina - Опанувати Елементи, NikaLerina

Четверо братів перезирнулися між собою. Видно було, що їхні погляди передають якусь неозвучену думку.

— Пояснити все відразу важко, — почав Топаз, склавши руки на грудях. — Насамперед, ти повинна окріпнути. На жаль, доведеться залишитись тут принаймні на деякий час.

— Ми допоможемо тобі адаптуватися, — додав Емер, підперши голову долонею. — І, гадаю, варто розповісти тобі, що означає бути Носієм Елемента.

— Носієм? — я повторила це слово, відчуваючи, як у голові наростає шум. — Я не… Я ж просто звичайна дівчина, до чого тут я?

— Тепер уже ні, — тихо промовив Рубер, дивлячись на мене приязно, але водночас і трохи сумовито. — Повір, ми й самі до останнього не уявляємо, кого вони оберуть, які критерії та чому. Однак саме ти виявилася тією, хто може врятувати наш світ…

Я відчула, як кров прилила до щік. “Врятувати їхній світ? Що це взагалі за маячня?” — подумалося мені, проте в очах кожного з них світилася щира переконаність.

— Від чого? — зібралася я з силами. — Я не хочу, це точно не до мене. Я… я взагалі не схожа на рятівника.

Я різко підвелася з-за столу: серце шалено калатало, а думки плуталися. Мені було страшно навіть уявити, в що мене втягують.

— Поверніть мене назад, прошу. Це якась помилка. Мені це не потрібно, — спробувала я відступити подалі від них.

— Тоді ти помреш, — пролунали холодні слова Рубера.

— Що? — я відчула, ніби від його відповіді у мене підкосилися ноги.

— Ти помреш, — повторив він, встаючи до мене та роблячи крок уперед. — Вони будуть повільно тебе вбивати, пробуджуючись щоразу з болем ще дужчим, ніж до цього. Рубін був першим. Далі — Сапфір, Смарагд та Топаз. І кожен із них вибиратиме місце, де пробитися. З’являтися зі шкіри та розквітати на тобі, поступово охоплюючи все тіло.

Здавалося, що з кожним його словом повітря в кімнаті ставало густішим. Я почала задихатися, а він усе наближався, ніби заглядаючи мені прямо в душу.

— Припини, Руб, ти її лякаєш! — не витримав хтось із братів за спиною.

— Вона має боятися того, що станеться, якщо нас не буде поряд під час пробудження. Вона повинна зрозуміти, що помре, якщо ми не встигнемо прийти й приборкати Елемент, який у її світі поглине її повністю без нашої допомоги, — його голос був холодний, та я вловлювала в ньому нотки відчаю.

Світ перед моїми очима хитнувся. Я важко дихала, усвідомлюючи, наскільки близькою до загибелі вже була. У горлі з’явилася пекуча гіркота.

— Я що… тут назавжди? — прошепотіла я, дивлячись на них переляканими очима.

Та відповіді я не дочекалася, тому що мене миттєво знудило — прямо на вичищений, бездоганно випрасуваний костюм Рубера.