Ана-Марія Еріш - Серце вовка, Ана-Марія Еріш

Шкода, що ця вечірка проходила лише для нашого курсу. Насправді, я ж лише хотіла бачити тут тільки одного хлопця. Та він зовсім не звертає на мене уваги. А так би хоч поспілкувалася з новими цікавими особистями та приємно провела час.

Але цього разу Томас прийшов. І зараз він сидів поряд з Каталіною, про щось говорячи, та мило посміхаючись. І це почало мене неабияк дратувати. Я знала, що вона дуже гарна дівчина, якщо колись візьметься за свою зовнішність. Це й сталося, нехай навіть через дракона. Я була справді рада за неї, адже подруга про це й мріяла ще з першого дня нашого знайомства, а може навіть і все життя. І я хотіла, аби вона знайшла собі хлопця, та не Томаса ж.

Я була закохана в нього ще з першого курсу. Саме тоді й почалося наше суперництво, а він ж не звертав увагу ні на кого. Лише ввічливе спілкування. Навіть зараз, на третьому курсі Академії Метаморфів, він зовсім не мав друзів. Та це мене не зупиняло.

Від образи сльози хотіли виступити на очах, та я їх стримала. Зараз я маю бути сильною, адже в мене є певна репутація тут. Тому, я повернулася до Олівера, слухаючи його чергову розповідь. Милий хлопець, якому подобалася одна другокурсниця з іншого факультету. Але він був занадто активний в плані розмов. Це навіть починає дратувати

І я би так далі і сумувала в цей вечір, якби дуже знайомий голос не промовив за моєю спиною:

- Доброго вечора, Деліє. Чи не проти ти потанцювати зі мною?