IrenStasiuk - Спадщина Мольфарки, IrenStasiuk

Розділ 6: Лісові духи та таємниці мольфарів

Наступного дня Меланія знову вирушила в ліс разом з Марком, проте на душі було важко. Рішення, яке вона прийняла щодо своїх стосунків з Матвієм, не переставало боліти. Вона розуміла, що не може повернутись до того життя, яке вона мала в місті. Карпати, ці землі, цей ліс — вони стали її домом, її спадщиною. Вони вели її до чогось великого, чого вона ще не могла повністю осмислити.

 

Меланія та Марко йшли стежкою, що тягнулася крізь ліс, і все навколо здавалося живим. Листя, що шелестіло під ногами, ніби шепотіло, а дерева, мовчазні свідки тисячолітніх подій, здавались спостерігачами. Меланія відчувала, як природа тут вирує, як карпатські духи живуть своїм власним світом.

 

— Чуєш це? — запитала вона, зупиняючись на мить.

 

Марко посміхнувся.

 

— Це не просто вітер. Тут, у Карпатах, є духи лісу, що спілкуються між собою. Мавки, русалки, чугайстри… Всі вони охороняють цю землю. І вони можуть допомогти нам, якщо ми будемо готові зрозуміти їх мову.

 

Меланія вглядалась у навколишнє зелене море. І раптом вона побачила, як щось з’явилось між деревами — легка мерехтлива постать, схожа на образ лісової духи. Вона виглядала, наче частина самого лісу, її фігура ледь виділялася серед гілок, її очі блищали від світла, що долітало через крону.

 

— Це… хтось є? — запитала Меланія, вражена.

 

— Це може бути один із духів, — відповів Марко. — Вони іноді проявляються, коли відчувають, що хтось готовий пізнати їхні таємниці.

 

Меланія зберігала спокій, хоча її серце билося швидше. Щось у цьому місці змінювалося, і вона відчула, що ще не готова до того, що вона мала дізнатися.

 

І ось, з лісової темряви, вийшла жінка, схожа на духа, з волоссям, що виглядало, наче покрите мохом, і поглядом, що не можна було вловити до кінця. Вона підійшла ближче, і її голос був тихий, але ясний, як шепіт вітру серед дерев.

 

— Ти прийшла, мольфарко, — сказала вона, дивлячись прямо в очі Меланії. — Ти покликана цими землями. І твоя сила пробуджується.

 

Меланія не могла ані повірити, ані запитати щось. Вона стояла мовчки, відчуваючи, як серце прискорюється.

 

— Це не просто магія, — додала дух. — Це відповідальність. З цією силою йде боротьба, яка триває віки. Темні сили хочуть знищити ці землі, і тепер твоя доля — стати їхньою охоронницею.

 

Вона провела рукою по повітрю, і постать, яка здавалася злитою з природою, почала повільно танути в лісі. Меланія стояла, мовчки дивлячись у темряву, що поглинала духа, і відчувала, як холодний піт з’являється на її чолі. Всі слова духа лунали в її голові, і вона не могла знайти відповіді.

 

Марко, який спостерігав за цим, поставив руку на її плече.

 

— Ти зрозуміла, що це не просто співпадіння? Ти — мольфарка, і цей ліс покликав тебе. Ми не можемо просто так залишити це без уваги.

 

Меланія зітхнула, відчуваючи важкість, яку принесла ця новина.

 

— Я не готова, — сказала вона тихо. — Моя сила… Я навіть не знаю, як з цим впоратись.

 

— Ти не сама, — відповів Марко. — Я буду поряд, ми будемо разом розбиратись. І не треба бояться того, що ти не розумієш. Це твоя спадщина, твоя сила, і ти повинна її прийняти.

 

Того вечора вони залишилися в лісі, і Марко навчив Меланію основам магії, що пов’язана з природою. Як слухати голоси духів, як розуміти сигнали, які дає земля, як працювати з енергією навколо. Меланія відчувала, як з кожним уроком її сила зростала, і, водночас, в її серці з’являлась більша ясність.

 

Але в наступні дні, під час прогулянки лісом, Меланія і Марко знову зустріли духа, але цього разу вона була вже не сама. Мавка, що виглядала як частина природи, знову з’явилася перед ними, але цього разу її погляд був серйозним, і навіть трохи тривожним.

 

— Що сталося? — запитала Меланія.

 

Мавка подивилася на неї сумно, потім на Марка.

 

— Те, чого ви боїтеся, вже прийшло. Чорний мольфар, якого ви шукаєте, є тією тінню, що прагне поглинути Карпати. Він один із найдавніших і найнебезпечніших з наших ворогів. Його сила неймовірна. Він володіє Чорним каменем — артефактом, який може зламати рівновагу між світлом і темрявою.

Він має намір використати цей камінь для того, щоб поглинути всю магію Карпат і перетворити її на свою власну владу. Якщо він поєднає Чорний камінь із Золотим, яким володієш ти, Меланія, це призведе до неймовірної руйнації.

 

Меланія відчула, як її серце стискається. Вона знала, що її камінь — це не просто магічний артефакт, а частина чогось значно більшого. І тепер, коли вона чула ці слова, усе стало набагато страшнішим.

 

— Ти повинна бути готова, — додала Мавка, її голос став більш тривожним. — Тільки разом з Марком ви зможете зупинити його. Він не залишить вас в спокої, поки не отримає те, що хоче.

 

Меланія стояла, відчуваючи, як її сила зростає, але також і відповідальність, що тепер лежить на її плечах. Вона була готова до битви. Вона повинна була захистити ці землі і, головне, — своїх людей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍