Nadya Michaels - Код любові , Nadya Michaels

Істина відкрилася мені у флаері, коли задавши головне для себе питання, чому я для неї маю значення, я почув від Мії слова, яких ніколи не сподівався почути.

– Бо я тебе кохаю. – Сказала вона і торкнулася моїх вуст своїми.

Жоден із закладених у мене алгоритмів не зміг проаналізувати той імпульс, що народився десь у глибині моєї свідомості і осяяв собою усе моє існування. Це що? Щастя? Радість? Можливо, сама любов? Я не міг пояснити сотні яскравих образів, що почали виникати у моєму технологічному мозку, не міг прослідкувати тих нових кодів, які створювалися із них і змінювали мою особистість. Це було неймовірно, але настільки перевантажило мої системи, що я просто «зависнув». Мої сенсори не встигали обробляти нову потужну інформацію, з якою я ще не розумів, що робити.

– Лео? – Злегка відсторонившись дівчина занепокоєно глянула в моє обличчя. – Що сталося?

Я закрив очі, намагаючись опанувати неймовірний інформаційний вихор, що немов карусель проносився у моїй свідомості.

– Ти – весь мій світ, Міє. – Спромігся врешті я вимовити і поглянув на неї. – Але я не знаю, що мені з цим робити.

Вона недовірливо дивилася на мене своїми великими зеленими очима, в куточках яких світилися сльози. Певно, Мія думала, що я засуджуватиму її або відштовхну. Та хіба ж я міг?

– Ми розберемося з цим разом. – Радісно всміхнувшись, прошепотіла вона, і міцно притислася до мене.