Гебріел Еттінген - Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію

доларів, не треба більше бути скупердягою. Я можу піти пообідати з друзями й знову зустрічатися з людьми. Останнім часом мені доводилося заощаджувати, і я ніби віддалився від друзів, ОДНАК ТЕПЕР ми підемо до улюбленого бару й по зав’язку нап’ємося мартіні по чотири долари». Дуже примітна фантазія.

Задля контролю ми запропонували другій групі студентів уявити, що вони можуть і не одержати приз у 200 доларів і що їм може не поталанити. Один студент написав: «Двісті доларів — це купа грошей, яким я дав би раду й чимось би собі догодив. Я постійно працюю, і мені нема коли й перепочити. Мені треба взяти приз або в четвер о першій або в п’ятницю о першій. Я не можу його забрати. Працюю в четвер, а в п’ятницю в мене інтернатура. Тільки-но мені починає таланити, мій щільний графік не дозволяє мені забрати приз. А мені він дуже потрібний. Мені не так гроші потрібні, як почуття радості від того, що мені щастить». Досить розхристані думки. Я вже згадувала про те, що позитивні фантазії (і негативні теж) — це вільний плин образів, що можуть мати несподівані повороти й накладатись один на одного.

Одразу після вправ із фантазуванням, ми запитали учасників, наскільки енергійними вони себе почували. Використовуючи шкалу від 1 до 5 (1-повний брак енергії, 5 — надзвичайний приплив енергії), вони вказували, чи відчували «збудження», «ентузіазм», «потребу активності». Як і у випадку досліду з черевиками, студенти, які фантазували позитивно, повідомляли про значно нижче відчуття енергійності, ніж ті, хто фантазував на тему негативної ситуації.

Залишалося питання: чи студенти, мрійництво яких вплинуло на зменшення їхньої енергійності, насправді не схильні братися до активної дії? Щоб відповісти на нього, ми провели наступний експеримент. Ми поділили сорок дев’ять студентів-випускників на дві групи. Одній групі ми запропонували уявити, що наступний тиждень буде чудовим, що всі їхні заходи завершаться успішно. Студенти написали про гарні оцінки, одержані на іспитах, перегляд улюблених телепрограм, про те, як вони гарно бавилися на вечірках, як приємно було з’їздити потягом на вікенд додому. Студентам другої групи запропонували «подумати й записати ці свої думки й мрії про наступний тиждень, — усе, що спаде на думку. Один учасник написав: «Думаю, що моя музична вікторина мине нівроку та сподіваюся закінчити чернетку курсової з курсу створення креативних текстів. Я збуджений, тому що наступного тижня відбудуться останні лекції в цьому семестрі. Я давно чекав на літо, і чудово, що лекції закінчуються. Сподіваюсь, погода буде гарною, а це вже добрий мотиватор. Проте у понеділок синоптики обіцяють дощ, що, зрештою, типово».

Як і в попередньому досліді, ми запропонували студентам оцінити, наскільки вони відчували в собі енергійність. Ми також запропонували їм прийти за тиждень і відповісти на запитання психологічного тесту, щоб виміряти, наскільки добре вони можуть упоратися з повсякденними викликами. Тест містив такі запитання: «Наскільки вдалим був для вас минулий тиждень?»; «Наскільки вас розчарував минулий тиждень?» Студенти також сповіщали, чи ситуація була їм підвладна і чи все встигали минулого тижня.

Як ми й сподівалися, студенти, яким пропонували позитивно фантазувати, повідомили, що були не такі енергійні, як ті, кого спрямовували на нейтральні фантазії. Крім того, менш енергійні студенти повідомили, ніби відчувають, що за звітний тиждень вони зробили менше. Позитивні фантазії вели до нижчих рівнів енергійності, що дозволяло передбачити нижчу продуктивність. Це разючий результат, якщо зважити на те, що ми пропонували піддослідним студентам витратити на фантазії лише кілька хвилин. Але й цього вистачило, щоб знизити їхню енергійність і продуктивність наступного тижня.

Ці результати кореспондують із щоденним досвідом багатьох людей. Перед лицем поважного виклику або клопотів люди часто фантазують про те, що вже з усім упорались. Фантазувати приємно, і можна розслабитись, а це призводить до бездіяльності.

Спробуйте проробити це самі просто зараз: поставте таймер на п’ять хвилин і визначте важливе бажання, яке було у вас на думці протягом останнього часу. Уявіть-но, що ви задовольнили своє бажання та закрили це питання. Відчуйте задоволення від цього. Нехай вас полонить плин образів. Запишіть свої позитивні думки та посталі образи. Як ви ся маєте, коли минуло п’ять хвилин? Вам відлягло? Розслабилися? Розворушилися? Якщо ви маєте манжетку для вимірювання кров’яного тиску, виміряйте свій тиск до і після. А тоді ще раз самі себе перевірте за кілька днів чи за тиждень. Наскільки ви були вмотивовані діяти для задоволення бажання? Чи відчували млявість і брак натхнення? Чи таки вдалися до якоїсь дії? Якщо так, то як саме це сталося?

З одного боку, може здатися несподіваним той результат, що мрійництво знижує нашу енергію й дарує нам приємний стан релаксації. А як же бути з тими натхненними мовцями, які виголошують усілякі візії трансцендентного майбутнього та кажуть нам, ніби й ми «там будемо»? Хіба Президент Барак Обама як кандидат у президенти 2008 року не запалював американців і весь світ своїми палкими промовами про «відважність надії»?Дехто вважає, що мрії покликані нас поривати, а не заспокоювати. Проте наші дані свідчать, що це далеко не так. Позитивні фантазії можуть на мить збудити, однак це відчуття не кореспондує з процесами, що відбуваються в нашому тілі і, на несвідомому рівні, у мозку. Найчастіше все навпаки: ми позбуваємося енергії. Я постійно дивуюсь, що ми можемо вимірювати зниження енергійності й мотивації майже відразу після того, як фантазія про задоволення бажання завершується у мозку людини.

Ментальна підготовка

Здатність наших мрій зменшувати мотивацію та бажання діяти наштовхує на питання про те, які процеси у нашому мозку приводять до підвищеної релаксації. «Реалісти» критично ставляться до позитивних фантазій і часто говорять про мрійництво як про гедоністичну та навіть кепську звичку, але здебільшого вони не заглиблюються в те, як мрійництво насправді працює. У мене була гіпотеза: мрійництво про майбутнє відбувається на підсвідомому рівні та впливає на нашу пізнавальну здатність, тобто на те, як ми сприймаємо світ. Коли про щось мріємо, то не просто втішаємося уявним майбутнім, а починаємо підманою думати, ніби вже досягли цього майбутнього. У нашому мозку мрії набувають вельми переконливих рис (хоча й на короткий час) і замінюють собою дії. Ми вже з цим зустрічались; заміна дій мріями дає змогу позитивним фантазіям допомогти нам у вивченні можливих варіантів майбутнього.

Я не перша, хто розглядає ідею так званої «ментальної підготовки». У вісімнадцятому сторіччі філософ Девід Юм доводив щось схоже, стверджуючи, що уявні відчуття здатні так само збуджувати, як і реальні[63]. Протягом двадцятого