Камілла Рей - Подаруй мені життя, Камілла Рей

- А ти? Теж одягаєш, щось червоне? - усміхнулася я.

- Звичайно. Як і всі, - серйозно сказав він, - Ще, за легендами говориться, про три світи - навколо нашого міста. Перший світ – Чорний лімб: туди потрапляють душі після смерті; другий - світ перевертнів; третій – світ занепалих янголів.

- Серйозно? Перевертні? Занепалі янголи? - мені стало смішно. Ну, що за маячня? – Ти віриш у існування цих світів? Тому що я – ні. Я готова повірити у лімб. Але на все інше… вже вибачте.

- Між містом та цими світами є тонка грань, якийсь перехід, через який із нашого світу можна потрапити до їхнього світу. Ми якось одного разу з хлопцями намагалися відшукати один із таких переходів, але нічого не вийшло. І ми швидко кинули цю витівку, - усміхнувся Шон.

- Не можу повірити, що ти займався цим, - я знову не втрималася від посмішки.

- Це було дуже давно. Нам було нудно. Ось ми й вирішили пошукати пригоди на свою п'яту точку. Але єдине, що ми отримали – моторошну втому, - Шон замовк.

- Так звичайно. Весело ти живеш, зовсім не нудно, - труснула я волоссям і замовкла.

- Ти таки за ним бігла? Про це ти говорила з Наомі? – перериває паузу Шон.

– Алекс Стоун зі мною в одному класі. У нас спільні два уроки. Прикинь! Я в шоці.

Шон хмикнув:

- Круто, - якось роздратовано промовив він.

Далі ми йшли мовчки.

Перед моїм будинком ми зупинилися і він сказав:

- А чому ти шепочешся про це з Наомі, у нас із Найджелом за спиною? Ми не встигли ще до ладу подружитися, а в тебе вже секрети. Не добре з цього починати дружбу. Подумай про це. Якщо тобі звичайно потрібні друзі, - з цими словами він розвернувся і пішов до свого будинку.

- Це всього лише маревні дівчачі розмови про хлопчиків Шоне! Не бери в голову! – кричу йому у слід.

Шон, мовчки, обернувся, глянув на мене і зайшов до хати. А я лише в розгубленості продовжувала дивитися на його двері, що тільки-но зачинилися.