Маріанна Аріна - Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна

***

Чейз самого ранку був якимось похмурим, наче грозова хмара. Ще й якимось нервовим, збудженим, смиканим.

Мовчки спостерігаючи за ним, Кейт певний час ні про що його не питала. Лише чекала, що він сам все пояснить, і тоді коли захоче.

Але Чейз старанно уникав дивитися їй у вічі і вперто мовчав. Що в свою чергу змусило почати нервувати вже й саму Кейт. Гра в мовчанку останнім часом зникла з їх стосунків. Якщо щось траплялось, чи щось не влаштовувало когось з двох – вони обговорювали. Але, чомусь сьогодні це правило не спрацювало.

В решті решт, Кейт все ж таки не витримала і першою почала допитуватися.

– Любий, що із тобою? – вона зупинила Чейза, поклавши йому долоні на груди та заглянувши в очі. – Ти сьогодні наче сам не свій.

Чейз ще більше посмурнів, трохи помовчав, наче із жалем піджавши губи і важко, довго зітхнув.

– Я збираюся сьогодні спробувати поговорити із матір'ю. – Пояснив він сам, але став ще похмуріше. – Знову.

– Правда? – Кейт аж засвітилася від радісної посмішки. В душі з’явилася надія, що їх конфлікт в решті решт закінчиться. А головне, Чейз більше не буде «заїдати» себе через нього. –  Це ж дуже чудова новина. І буду рада, якщо ви примиритеся.

Але Чейз чомусь не поділяв її позитиву. Тільки ще дужче звів брови і похитав головою, наче взагалі сумнівався що це гарна ідея.

– Поїхали зі мною? – несподівано запропонував він.

Кейт від подиву в першу мить навіть трохи розгубилася і не могла підібрати правильні слова.

– Але, любий, навіщо? Я ж там точно буду зайвою. Вам потрібно поспілкуватись вдвох, без свідків. Я ж зовсім чужа для твоєї матері і надто їй комфортна. Це може тільки зіпсувати все.

Чейз міцніше притиснув її до себе і уважно вдивився в очі.

– Запам’ятай нарешті, ти – моя сім'я. А тому для мене ніколи і ніде не будеш зайвою. Отже, сьогодні ти теж їдеш зі мною. – вже не попросив, а сказав ствердно, не залишаючи їй можливості відмовитися. – Так, із матір'ю я буду спілкуватимуся віч-на-віч. А ти тим часом поспілкуєшся із батьком, із Керол та маленькою Лексі. – Чейз трохи відсунув Кейт від себе і тепло посміхнувся. – Ти знаєш, що вона постійно питає батьків, коли ж нарешті приїде руда лисичка?

Кейт вдивлялася в його очі, його посмішку, відчувала його міцні і в той же час ніжні руки на своїй талії. І бажання підтримати кохану людину взяло гору над будь-якими сумнівами. Пригорнувшись до грудей Чейза, вона навіть очі примружила від відчуття ніжності, що заповнило її серце.

– Якщо ти вважаєш, що так буде краще – я, звісно, поїду із тобою. – підняла на нього очі. – І мені дуже тепло на душі від того, що в важливі для тебе митті життя я потрібна тобі поруч.

В цю мить вона відчувала дещо змішані почуття. Звісно, дуже хотілося підтримати Чейза. Тим більше, коли він попросив про це. Для людини із його характером, навіть по відношенню до неї це було не зовсім легко. Цей ж був її Чейз. Чоловік, який прохання про підтримку, вважав виявом слабості.

Можливості побачитися з Керол та її донькою – вона те ж раділа. Вони обидві їй дуже сподобалися ще на пікніку.

Але зовсім не тішила перспектива спілкування із батьками Чейза. Так, звісно, до них та особливостей їх характеру потрібно починати звикати. Все ж таки тепер і вони їй не зовсім не сторонні люди. Бо для їхньої майбутньої дитини – вони бабуся і дідусь. А це в свою чергу означало, що час від часу вони будуть бачитися. І краще мати із ними хоча просто спокійні стосунки.