Олексій Анатолійович Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

густих очеретах я оточив його, не міг взяти, Бісате! Будь ти мужем, будь беком, зі мною, Казаном, тобі не зрівнятися, Бісате! Не змушуй плакати свого білобородого батька, не змушуй стогнати свою сивоголову матір!» Бісат говорить: «Неодмінно піду». Казан говорить: «Як знаєш». Його батько заплакав, говорить: «Сину, не залишай мого вогнища без господаря, змилостися, не йди!» Бісат говорить: «Ні, білобородий, шановний батьку, піду». Він не послухався, взяв зі свого сагайдака жменю стріл, заткнув їх за пояс, підперезався мечем, перекинув через лікоть свій лук, взувся в чоботи, поцілував руку батька і матері, попрощався, сказав: «Бувайте здорові!»

Він прийшов до скелі [яку називають Салахана (Бойня)], де жив Депе-Гез, де готувалася печеня для Депе-Геза, побачив, що Депе-Гез один (лежить), підставивши спину сонцю. Він напнув (лук), вийняв з-за пояса одну стрілу, випустив стрілу в печінку Депе-Гезові; стріла не пройшла, розкололася. Він вийняв ще стрілу, вона теж розкололася; Депе-Гез сказав старцям: «Мухи цього місця нам надокучили». Бісат випустив ще стрілу, вона теж розкололася; один шматок її упав перед Депе-Гезом; Депе-Гез підскочив, подивився, побачив Бісата, плеснув у долоні, голосно зареготав, говорить старцям: «Від огузів до нас знову з якогось боку прийшла їжа [прийшло щойно народжене ягня]». Він погнав Бісата перед собою, схопив його, примусив лягти його шиєю (вниз) [повісив за горлянку], приніс у своє лігво, поклав за халяву свого чобота, говорить: «Слухайте, старці, до другого сніданку ви мені цього приготуєте, я поїм». Він знову заснув. У Бісата був кинджал; він розрізав чобіт, вийшов із нього і говорить: «Скажіть, старці, у чім його смерть?» Вони сказали: «Не знаємо; але окрім ока у нього ніде м'яса немає». Бісат підійшов до голови Депе-Геза, підняв вію, подивився, побачив, що око у нього з м'яса; він говорить: «Слухайте, старці, покладіть ніж [шампур] на вогонь, щоб він розжарився». Кинули ніж на вогонь, він розжарився; Бісат взяв його в руки і, віддавши хвалу Мухаммедові, чиє ім'я славне, увіткнув ніж в око Депе-Гезові так, що око пропало; він так закричав, так заричав, що відгукнулися гори і камені. Бісат відскочив, відійшов у печеру до баранів; Депе-Гез зрозумів, що Бісат у печері, він став на виході з печери, поставив одну ногу по один бік виходу, другу по другий бік і говорить: «Слухайте, барани з козлом на чолі! Приходьте один за одним, проходьте!» Барани приходили один за одним, проходили; кожному він піднімав голову, гладив. «Ягнята і примножуючий моє багатство баран, проходьте», – говорив він. Один баран піднявся з місця, розіпнувся і розтягнувся; тільки що Бісат повалив барана, зарізав, зняв з нього шкуру, хвіст і голову від шкури не відділив, одягнувся в шкуру. Бісат підійшов до Депе-Геза; Депе-Гез теж зрозумів, що в шкурі Бісат; він говорить: «Баран, що примножує моє багатство, ти зрозумів, від чого мені буде погибель; я так ударю тебе об стіну печери, що твій хвіст змастить печеру жиром». Бісат простягнув Депе-Гезові до рук голову барана; Депе-Гез міцно ухопився за роги, підняв; у нього в руках залишились роги і шкура; Бісат проскочивши [між ногами] Депе-Геза, вийшов. Депе-Гез, підняв роги, ударив ними об землю і говорить: «Юначе, чи врятувався ти?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «Слухай, юначе, візьми той перстень, що на моєму пальцеві, надінь його на свій палець; проти тебе будуть безсилі і стріла і меч». Бісат узяв перстень, надів його на свій палець; Депе-Гез говорить: «Юначе, чи взяв ти перстень, чи надів?» Бісат говорить: «Надів». Депе-Гез погнався за Бісатом, наносив удари кинджалом, різав; (Бісат) відскочив, зупинився на широкому місці, побачив, що перстень знову лежить під ногами Депе-Геза. Депе-Гез говорить: «Чи врятувався ти?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «Юначе, чи бачив ти он ту будівлю з куполом?» [ «гумбез» – «будівля з куполом (вежею, банею)»]. Бісат говорить: «Бачив». Депе-Гез говорить: «Це – моя скарбниця; піди, печатку вдар, щоб її не взяли ті старці». Бісат увійшов у середину будівлі, побачив, що (там) накопичено золота й срібла, дивлячись (на те), він розгубився. Депе-Гез став на виході з вежі, говорить: «Чи увійшов ти до вежі?» Бісат говорить: «Увійшов». Депе-Гез говорить: «Я завдам такого удару, що ти разом із вежею розсиплешся». Бісату прийшлися на язик слова: «Немає бога, окрім Аллаха, Мухаммед – посланець Аллаха»; миттю вежа розкололася, в семи місцях відкрилися ворота, через одні з них він вийшов. Депе-Гез засунув свою руку у вежу, наніс такого удару, що вежа перевернулася догори дном; Депе-Гез говорить: «Юначе, чи врятувався ти?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «На тебе немає смерті; чи бачив ти ту печеру?» Бісат говорить: «Бачив». Депе-Гез говорить: «Там два мечі, один з кров'ю, другий без крові [один з піхвами, другий без піхов]; той меч, який без крові [без піхов], відрубає мені голову; піди, принеси, відрубай мені голову». Бісат пішов до отвору печери, побачив, що безкровний меч [без піхов], не зупиняючись, опускається і піднімається; Бісат говорить: «Не підійду я до нього, без упередження». Він вийняв свій власний меч, доторкнувся ним (до того меча; його меч) розлетівся на дві частини. Він пішов, приніс дерево, доторкнувся ним до меча; меч розрубав і дерево на дві частини. Тоді він взяв до рук свій лук, випустив стрілу в основу меча, у той ланцюг, (на якому він висів); меч упав на землю, загруз (в ній); він вклав свого власного меча в піхви, міцно ухопився за рукоятку того меча, прийшов і говорить: «Як твої справи, Депе-Гезе?» Депе-Гез говорить: «Юначе, ти знову не помер?» Бісат говорить: «Бог мене врятував». Депе-Гез говорить: «На тебе немає смерті». Гучним голосом заговорив Депе-Гез – подивимось, що він говорив: «Око моє, око, єдине моє око! Тобою, єдине око, я знищував огузів; із світлим оком, джигіт, ти розлучив мене; із солодкою душею хай розлучить всемогутній тебе! Як я терплю біль в оці сьогодні, так нехай ніякому джигітові не дасть ока всемогутній бог сьогодні!» [ «Я переживаю такий біль в оці, (що) не дай всемогутній боже жодному джигітові (пережити такий) біль в оці!»]. Знову говорить Депе-Гез: «Те місце, джигіте, де ти залишаєшся, звідки піднімаєшся, яке те місце? Коли ти заблукаєш темної ночі, на кого твоя надія? Хто ваш хан, який піднімає міцне знамено? У день битви попереду інших (хто ваш витязь, який наносить удар? Як ім'я твоєї матері?). Як ім'я твого білобородого батька?