Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » Olya_#1 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Olya_#1" автора Володимир Худенко. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 125 126 127 ... 146
Перейти на сторінку:
навіть зустрічає на пустельних вуличках своїх давно вже померлих близьких… І чи захочуть вони всі дізнатись жахаючу ПРАВДУ?

Корпорація Soft Dreams Ltd. пропонує вам зануритись в атмосферу далекого минулого, сплетену як із ретельно проаналізованого архівного матеріалу, так і з дбайливо відтворених міфів, міських легенд, конспірологічних здогадок та забобонів, у яких проживали наші з вами предки. Здійсніть із нами цю захоплюючу, ностальгійну подорож у позаминуле сторіччя, аби поміркувати над проблемою життя та смерті, природою часу та зрештою над тим, що є людина і людство?

Замовляйте контент в онлайн-супермаркетах та спеціалізованих точках Soft Dreams Ltd., а також…

РОЗПІЗНАВАННЯ ПРОТОКОЛІВ…

GREGORY: …, що ти не розкидав «макогони» — ми тут по ходу декого засік… вишлю п’ятеро пацанів уперед, в екіпіруванні, може, візьмуть слі… і буду повідомля… ти поки маякуй на… р… они…

NAUGHTY_DOG: … згорнеш і залатаєш склад, звалюємо негайно, це тобі не жар… ми вже на підльоті, жди дві години і все зачис… кщо просочиться хоча б щось — ми на Землі не жильці, ти в’їжджаєш чи н… не підведи мен…

[ ПОШКОДЖЕНИЙ ФАЙЛ]

9.

— Що таке «макогони»? — спитала капітан, коли Оля відіслала їй розшифровку архіву.

— Якісь високочастотні пугачі, — здвигнула плечем та. — Скоріше за все.

- Їм докучали тварини?

— Можна і так сказати…

Оля легенько всміхнулась.

— У вас там вечір? — спитала ще.

— Скоро завечоріє, — одгукнулась капітан. — А що?

— Та нічого.

Оля знов легенько всміхнулась.

— Установіть патрульним зондам оцю конфігурацію…

admin:

/configuration_file/

[ ENABLE / DISABLE]

— Навіщо?

— Установіть.

— Добре… — капітан помовчала, а тоді знов сполошилась і заговорила якось роздратовано. — Слухайте, Ольго, я думала, що ці файли проллють якесь світло хоча б на тутешню діяльність корпорації, але це все якась нісенітниця, і я тепер навіть не знаю, із чого почати пошуки, не кажучи про цих піратів…

— Ні до чого, — мляво одізвалась Оля.

Вона криво морщилась, обдумуючи своє…

— Що?

— Вам нічого не треба шукати.

— Чому?

— Вони пролили.

— Що?? Чорт… — Асланоглу злісно видихнула, тоді, здавалось, узяла себе в руки. — Говоріть, будь ласка, чіткіше.

Оля випрямилась у своїй капсулі.

— Мем, розкопайте склад і ідентифікуйте його вміст — це все, що залишилось.

— Тобто «все, що залишилось»?

— Сегмент площини.

— Чого?

— Останній сегмент площини — ми її майже деконструювали.

— Я вас не розумію.

- І не треба, — понуро видихнула Оля і, від’єднавшись, відкинулась у капсулі.

Тепер їй було ясно, що площин насправді дві. Не так, як вона думала спочатку — гул, рожеві капці та браслет, ціль польоту, секретний полігон корпорації, пірати… Не так, треба було інакше, треба було одразу відділити ці дві площини одна від одної та відповідним чином масштабувати. Ось є гул, рожеві капці та браслет, а ось — секретний полігон та пірати. Ось вони лежать одна напроти одної, ці дві площини, причому одна з них гігантська, як гіперструна крізь половину галактики, а друга малесенька, як п’ятачок століття тому розбомбленого космодрому на покинутій, богом забутій планеті-полігоні. Що ж тоді таке «ціль польоту»? «Ціль польоту», Олю, це перемичка — от що це таке. Це дифузійна присоска, що поєднує дві площини.

Чи є інші подібні присоски? Імовірно, є. Одною з них може бути дамп та сверблячка піратського крекера. Оля була упевнена в тому, що аби пірат мав ліцензований інтерфейс (а не… що там за саморобка у нього була встановлена?), то замість сверблячки підхопив би АНАЛОГІЧНИЙ розсинхрон. Причому, і це вкрай важливо, оця його сверблячка була поки що позиційно найвищим випадком розсинхрону, ба більше того — позиційно найвищим присоском.

Щось там сталось рік-два тому, і поки Оля, ясна річ, уявлення не мала, що. Але якщо б це все був дрім, то пояснення було б простим: пірати якимось чином активували каталізатор гулу (що б це не було), і він задіяв експансію та проламався сюди. Але, по-перше, це не дрім, а по-друге — такі висновки вкрай передчасні. Треба було їх негайно чимось обґрунтувати, інакше Оля ризикувала з головою втонути у клятій трясовині власних домислів…

Ну, припустімо, пірати активували щось. Що це могло бути? Дані з відновлених терміналів практично повністю пояснили Олі і призначення полігону, і тутешні експерименти General Biology. І вона зараз була готова заприсягтися, що на полігоні

1 ... 125 126 127 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Olya_#1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Olya_#1"