Луї Фердінанд Селін - Смерть у кредит

Від цього він аж буряковів!.. Він думав геть про інше!.. І був повністю цим захоплений!.. Ми мали підтримати його!.. або ми беремося, або ні!.. Або ж ми проти нього!.. Він нас одразу попередив! Про всі можливі наслідки! І жодного вічного двигуна! Це ж несерйозно! Порожня балаканина!.. Дурниця!.. Тоді як його задум — то зовсім інша річ!.. Нарешті ми почали розуміти, до чого він хилить… з усієї цієї балаканини… плутанини… переливання з пустого в порожнє… Йшлося про підводні скарби! Шляхетна ідея!.. Систематичний порятунок суден, що зазнали аварії!.. Всіх галеонів «Армади», які затонули в океанах з прадавніх часів!.. Усе, що блищить… усе, що встеляло та вистилає дно морів! Ось! Ось що було метою його життя! його пропозицією!.. Ось про що він прийшов говорити з нами!.. Він хотів, щоб ми взялися за це… не гаючи ні хвилини!.. Організували конкурс! всесвітнє змагання… На найкращий спосіб! Найнадійніший! І найефективніший!.. Порятунок скарбів… Він пропонував нам усі свої кошти, всі свої статки, він ставив на карту все… Це мало слугувати надійною ґарантією, щоб покрити всі початкові витрати… Звичайно, ми з пані були насторожі… Але він далі наполягав на своєму… Його ідеєю був «Водолазний дзвін», який сягав би фантастичних глибин! наприклад 1800 метрів!.. І був би здатен проникати в ями… добувати різні предмети… розтинати залізо… спеціальним «відсмоктуванням» розкривати сейфи… Він з легкістю уявляв собі все це… А ми за допомогою часопису мали залучити охочих до змагання… Таким було наше завдання!.. Діяти треба було рішуче! Він увесь аж тремтів від нетерпіння, так йому хотілося швидше взятися до випробувань!.. Не вислухавши навіть жодного заперечення… або сумніву!.. Гуп! Просто так, на стіл… Він виклав пачку банкнот… Там було шість тисяч франків!.. Не встиг він і оком кліпнути!.. Як вони вже були в мене в гаманці… Матуся Куртіаль аж присвиснула!.. Не можна було втрачати нагоди!.. Я взявся до справи негайно.

— Пане кюре, прошу вас, зачекайте! Одну секунду… Секундочку! Я сходжу за директором… Я приведу його через хвилину!..

Я зістрибнув у підвал… І гукнув старого… Почув його хропіння! І натрапив просто на його сховок… Почав його трясти… Він заволав! Він вирішив, що прийшли його заарештовувати… Він сильно затинався… Й тремтів усім тілом…

— Ходімо! — сказав я йому. — На повітря! Не час непритомніти!

Біля підвального вікна при денному світлі я показав йому гроші… Йому одразу ж відібрало мову! Хай йому біс!.. Двома словами я пояснив, у чому річ… Він ще раз глипнув на гроші… Перевірив їх на світло… Кожну банкноту… І швидко отямився! Він обтрушувався, обнюхуючи при цьому папірці… Я почистив його! Струсив з нього солому… Він причепурив свої вуса… збадьорився! й піднявся нагору… Він постав у блискучій формі… У нього на язиці вже була готова промова… претензійна… й пихата!.. Він одразу ж вразив кюре своєю ерудицією в питанні занурень! Знанням історії, починаючи з Людовіка XIII до наших днів! Дат, імен наших попередників та мучеників!.. А також бібліографічних джерел… і досліджень у галузі мистецтв та ремесел!.. Це була справжня феєрія… Кюре був просто вражений. Він так і підстрибував у кріслі від радости й задоволення… Це було саме те, що йому потрібно!.. Тоді він, знетямлений від щастя, запропонував нам ще, незалежно від свого попереднього дару… Ми в нього навіть нічого не просили! Він пообіцяв нам ще двісті сотень! ні більше ні менше! Він хотів оплатити всі витрати з проведення конкурсу! Він не хотів бути дріб'язковим і займатися попередніми підрахунками!.. Складати кошторис!.. Без зайвої тяганини, без шахрайства!.. ми все підписали… про все домовились!.. Коли вже він зовсім здружився з нами, то дістав зі своєї сутани величезну мапу морського дна… Щоб ми одразу ж могли подивитися, де лежать усі скарби!.. Де ховаються всі ці феноменальні багатства!.. Уже більше двадцяти століть…

Ми зачинили нашу хату… Розклали пергамент між стільцями та столом… Цей дивовижний твір називався «Мапа скарбів»… Від одного погляду на неї справді голова йшла обертом… Особливо якщо взяти до уваги той момент, коли з'явився цей Спаситель!.. у такий скрутний для нас час! Він не жартував з нами, цей кюре!.. на мапі справді було зазначено всі гроші, заховані під водою… Заперечувати це було неможливо! І навіть близько від берегів… з позначенням довготи… Можна було чудово собі уявити: якщо знайти дзвін, який спускається хоча б на шістсот метрів, то справу буде зроблено! Ми були впевнені в цьому, як і наш предтеча… Ми збиралися забрати всі скарби «Армади»!.. Треба було лише нахилитися, щоб підібрати їх… Цього разу не було місця для сумнівів… Усього за три морські милі від Лісабона за гирлом Тежу… лежали колосальні поклади!.. Найзручніше було почати саме звідти!.. А якби ми відважилися і знайшли хоч якусь техніку… Тоді справу можна було б поставити на широку ногу!.. Ми сміливо могли розраховувати на скарби «Саар Озімпут», які поглинула Перська затока за дві тисячі років до Різдва Христового. Розсипи унікального коштовного каміння! Прикраси! Чудові смарагди!.. Одне слово, не менш ніж на мільярди… Точне місце цієї кораблетрощі на мапі у кюре було позначено дуже чітко… Протягом століть уже сотні разів проводилися зондування, і розташування було встановлено точно… Помилка була виключена!.. Залишалося лише вирішити проблему пальників… безпечного постачання кисню… І найголовніше, під час підйому скарбів «Саара» виключити можливість найменшого ризику… Ми міркували над цим цілий день… А тут ще «несподівані» нюанси в перському законодавстві змусили нас на мить здригнутися… Але у нас були й інші можливі цілі, розташовані буквально під носом, привабливі й легкодоступні… в найбезпечніших морях!.. абсолютно вільних від акул! Слід було ретельно обміркувати занурення! Щоб уникнути трагедій…

Усі моря земної кулі буквально завалені неторканими скарбами та галеонами, вщерть забитими діамантами… На мапі майже не було проток, бухт, заток або гирл, які не приховували б якогось спокусливого витвору!.. що його зовсім не складно добути з глибини в декілька сотень метрів!.. Усі скарби Голконди! Ґалери! Фрегати! Каравели! Які просто тріщать від рубінів та здоровенних діамантів! від потрійних дублонів… а береги Мексики в цьому сенсі здавалися просто непристойними!.. Конкістадори буквально засипали їх золотими зливками і коштовним камінням… Якщо вже на те пішло, то реально було починати з 1200 метрів… діамантів тут було як піску!.. Наприклад, хоча б у районі Азорських островів… «Чорний чужинець», що затонув у минулому столітті, зі змішаним вантажем з Трансвааля віз більше, ніж на мільярд… лише він один (за підрахунками найобережніших експертів…). Він