Олег Євгенович Авраменко - Первісна. У вирі пророцтв

Шимасові знання з медицини були не надто видатними, лише на рівні пересічного випускника Кованхарського Університету, тож він полишив це на Ріану, а сам і далі курсував між берегом та місцем затоплення „Шерен Ейнарах“, підбираючи речі, які ще трималися на воді. Врятувавши все, що було можливо, Шимас передовсім наповнив порожню діжку морською водою, подіяв на неї чарами, що перетворювали всі розчинні солі на нерозчинні, дочекався, коли вони осядуть на дно, і перелив уже прісну воду до іншої діжки, з якої спраглі моряки заходилися жадібно пити.

На цей час прибігли захекані Дарах та Інґріг і стали розпитувати, що тут трапилося. Шимас відповів, що з’ясувати причину пожежі не вдалося, бо корабель швидко пішов на дно, але висловив своє переконання, що без демонів тут не обійшлося.

— Вочевидь, — припустив він, — глибина була недостатня для того, щоб тиск води завадив їм прорити тунель. Вони вийшли через морське дно, підпалили корабель і негайно забралися до Тиндаяру. Тепер у них немає причин квапитися з нападом, бо ми застрягли тут щонайменше на тиждень.

— Лише на тиждень? — здивувався Дарах. — Десь поблизу є відьми?

— Так, є. — Шимас поглянув на Ріану, яка вже надала медичну допомогу всім потерпілим, а тепер сиділа на піску, підгорнувши ноги, й вела інтенсивне листування зі своїми сестрами. — На Інісойд Ханарах якраз гостює одна відьма, і леді Ріана не сумнівається, що вона негайно вирушить сюди. А це ж лише тисяча миль — для відьом сущі дрібниці.

— Тоді ми легко протримаємося, — сказала Інґріг. — Води тут удосталь, і з їжею не виникне проблем. Дарах гарно приманює рибу — вона йде йому просто в руки.

— Це я запросто, — підтвердив її чоловік. — Тож від голоду й спраги ніхто не помре. Та якщо припхаються нові чудовиська… тут стане дуже гаряче.

— У цьому й проблема, — кивнув Шимас. — Боюсь, Ан Нувін не відступиться від своїх намірів.

— Але чому Колвин став таким важливим? — розгублено мовила Інґріг.

— Він важливий не сам по собі, а в поєднані з мечем. Леді Ріана з’ясувала, що меч не просто збільшує її силу, а ще й дозволяє орієнтуватись у Тиндаярі — визначати сторони світу і відчувати рельєф земної поверхні.

У Дараха аж очі округлилися.

— Нівроку собі!

— Атож, — погодився Шимас. — І незалежно від нашої думки про відьом, ми мусимо визнати, що це обіцяє стати могутньою зброєю в боротьбі проти чорних чаклунів — а надто ж тих, які зараз вільно розгулюють Тиндаяром.

— Так, звичайно. Хоча… — Дарах стишив голос. — Інше питання, чи будуть вони застосовувати цю зброю лише за призначенням.

Незабаром Ріана підвелася й покликала до себе капітана аб Конхира та всіх трьох чаклунів.

— Не пізніше шостої години з Інісойд Ханарах відпливе корабель, — повідомила вона. — Він ітиме так швидко, як тільки зможе. Моя сестра, леді Меврид вер Ґвайр, дуже досвідчена в морських подорожах, тому ніяких затримок не передбачається. Капітане, ви моряк, а отже, маєте знати правила Сестринства. Вам і вашим людям буде відшкодовано всі збитки, пов’язані з втратою корабля, вантажу й особистої власності, понад це ви отримаєте щедру винагороду, а родинам загиблих виплачуватиметься пенсія — пожиттєво для дружин та батьків і впродовж наступних двадцяти років для дітей.

— Так, пані, мені все відомо, — сказав Мейлас аб Конхир. — Дякую за турботу.

— Вам немає за що дякувати, капітане. Це я повинна вибачатися перед вами, — відповіла відьма, чим неабияк здивувала Дараха та Інґріг. Проте не Шимаса: він знав, що Ріана пихата і чванькувата, щиро переконана у природній вищості відьом над рештою людей, але її в жодному разі не можна було назвати бездушною та байдужою до чужого лиха. — Ваш корабель затопили для того, щоб затримати нас із професором аб Нейваном на острові. Тому небезпека ще не минула, демони та чудовиська можуть напасти будь-якої миті… втім, не думаю, що це станеться найближчим часом. Ворог не може створювати чудовиськ просто за помахом руки, інакше б наші предки не перемогли в Мор Деораху. Всі дослідники сходяться на тому, що це складний і тривалий процес, який потребує значних витрат темної енерґії. Мені взагалі дивно, що ті три потвори, які напали на нас біля Гнізда, так швидко з’явилися.

— Не думаю, що вони були новостворені, — зауважив Шимас. — Вочевидь, у Тиндаярі таки водяться чудовиська.

— Можливо, — не стала сперечатися з ним Ріана і знову звернулася до капітана. — Щоб ви з вашими людьми не постраждали, нам трьом — мені, професорові та Колвину — треба забратись якнайдалі звідси. Ми зараз же вирушимо на південне узбережжя, і демони, які пильно стежать за нами з Тиндаяру, не стануть вас чіпати, ви їм не потрібні. Так само їх не цікавлять майстер Дарах із Інґріг. Вони залишаться з вами, подбають про питну воду, про вогонь для приготування їжі і про все інше. — Ріана перевела погляд на молодих чаклунів. — Ви вже вдруге стаєте нам у пригоді. Ваше пророцтво й далі працює. Без вас ми б мусили залишатися тут, і неминучий напад нечисті призвів би до численних жертв. Послухавшись тієї ворожки, ви врятували чимало життів.

Дарах згідно кивнув:

— Таке тлумачення пророцтва подобається мені більше, ніж порятунок… — він осікся, — ну, словом, як ви пояснювали раніше. Ми з Інґріг зробимо все, що від нас залежить.

— Отже, домовилися, — сказала Ріана. — Сподіваюся, серед урятованих речей знайдеться щось схоже на папір. Тоді я щодня повідомлятиму вам останні новини про наближення корабля.

Папір знайшовся, хоч і промоклий. Ріана висушила його, наклала на півтора десятка аркушів плетиво чекання й передала їх Дарахові, а капітан тим часом зібрав моряків і став пояснювати їм ситуацію.

— Гадаю, професоре, — сказала відьма Шимасові, — тепер вам легше літати, ніж ходити.

— Схоже на те, — підтвердив він. — Принаймні, на великі відстані.

— А мені пішки зручніше, — промовила Ріана трохи заздрісно. — Тому ми з Колвином