Роберт Грін - 48 законів влади

з пошарпаними берегами і текстом, написаним не по-арабському, або з нібито перекладом документа, написаного власником скарбу, у якому вказано, де знайти схованку. У такий спосіб вони хочуть одержати від багатіїв кошти на віднайдення скарбу. Вряди-годи такі мисливці за скарбами надають якусь дивну інформацію або роблять дивовижні магічні трюки, аби обдурити людей і змусити повірити ще й в інші їхні заяви, хоча насправді вони й гадки не мають ні про яку магію…

Оповідки про полювання на скарби не мають наукового обґрунтування і не містять фактичної інформації. Слід зрозуміти, що, хоча скарби іноді справді знаходять, стається це рідко і випадково, а не в результаті систематичних пошуків. Тим людям, яких уводять в оману, слід шукати порятунку в Бога від нездатності самостійно заробляти і пов’язаних із цим лінощів. Їм не слід перейматися абсурдними й брехливими історіями.

Ібн Хальдун. Мукаддіма (1332—1406 рр.)

Гроші та влада

У царині влади про все судять на підставі вартості, і все має ціну. Дармовиця і будь-що за зниженою ціною завжди спричиняють психологічні ускладнення: ви — боржник, відчуваєте непевність тощо. Сильні рано навчаються захищати свої найцінніші ресурси: незалежність і простір для маневру. Сплачуючи повну ціну, вони звільняються від небезпечних зобов’язань і тривог.

Відкритість і гнучкість із грошима навчають іще й тому, скільки коштує стратегічна щедрість, варіація давнього трюку «з даванням, коли збираєтеся відібрати». Даруючи щось, ви до чогось отримувача зобов’язуєте. Щедрість пом’якшує людей перед початком обману. Здобувши славу ліберала, ви завойовуєте захоплення людей, відвертаючи їхню увагу від своїх владних ігор. Стратегічно витрачаючи своє багатство, ви причаровуєте царедворців, даючи їм насолоду і набуваючи цінних союзників.

Подивіться на всіх цих маніпуляторів владою: на Цезарів, на королев Єлизавет, на Мікеланджело, на Медічі: жебраків серед них немає. Для своїх афер гроші циндрять навіть великі шахраї. Жмикрутство непривабливе; беручись зваблювати, Казанова не шкодував ні себе, ні свою калитку. Сильні розуміють, що гроші мають психологічний заряд і є джерелом увічливості та комунікабельності. Гуманний бік грошей вони перетворюють на зброю у своєму арсеналі.

На кожного, здатного маніпулювати за допомогою грошей, припадають тисячі зациклених на руйнівних відмовах витрачати гроші творчо і стратегічно. Такі люди — протилежний полюс для владоможців, і вам слід навчитися розпізнавати їх, аби уникнути їхнього отруйного впливу або якось використати їхню негнучкість.

Ненажерлива риба. Ненажерливих риб гуманний бік грошей не цікавить. Їх цікавить лише балансовий звіт. Інших вони трактують як пішаків або перешкоди на шляху до багатства, вони зневажають людські почуття і відвертають від себе цінних союзників. Ніхто не хоче працювати з ненажерною рибою, і з роками вона опиняється в ізоляції, яка веде до загибелі.

Ненажерливі риби — це і хліб, і масло для шахраїв: зваблені принадою легких грошей, вони заковтують гачок, волосінь і грузило. Їх легко обдурити, бо вони багато часу переймаються лічбою (не людьми), не беручи до уваги психологію людей, передусім власну. Уникайте їх, перш ніж вони почнуть вас експлуатувати, або грайте на їхній ненажерливості, аби мати з того зиск.

Демон торгу. Владоможці судять про все за вартістю не лише грошей, але й часу, чеснот, душевного спокою. А демони торгу на це нездатні. Марнуючи цінний час на знаходження вигідних афер, вони постійно переймаються тим, де є дешевша пропозиція. Крім того, придбаний зі знижкою предмет афери часто вже був у вжитку й потребує дорогого ремонту або потребуватиме заміни вдвічі швидше, ніж дорожчий аналог. У вартість такої афери входять не тільки гроші (її ціна оманлива), але й час і душевний спокій, і це знеохочує нормальних людей, а от для демона торгу — це самоціль.

Подібні люди, здавалося б, можуть заподіяти шкоду лише самим собі, але їхнє ставлення заразне. Якщо ви їм не опиратиметеся, вони заразять вас почуттям непевності. Не сперечайтеся з ними і не намагайтеся їх змінити. Просто подумки порахуйте, додавши час, душевний спокій, іще й витрати на нераціональний пошук такої афери.

СКНАРА

Скнара придумав, як убезпечити своє майно: він усе продав і купив собі зливок золота, який сховав у ямі та раз у раз ходив перевіряти, чи все на місці. Це викликало цікавість одного робітника, який запідозрив, що там скарб, тож, коли хазяїн не бачив, подався до ями та вкрав, що там лежало. Коли скнара повернувся й побачив, що в ямі порожньо, то почав ридати і рвати на собі волосся. Сусіда побачив такий незвичний його розпач, розпитав про причину й сказав: «Не бідкайся — візьми камінь і поклади його на те саме місце, і думай, що це твій зливок золота, бо оскільки ти ніколи й не надіявся якось його використати, то тобі буде однаково, що лежить у ямі — камінь чи зливок».

Вартість грошей не в їх накопиченні, а в їх використанні.

Байки, Езоп [31] , VI ст. до н. е.

Садист. Фінансові садисти грають у порочні владні ігри з грошима як інструментом для утвердження своєї влади. Вони можуть, наприклад, зволікати з поверненням боргу, обіцяючи, що чек надіслано поштою. Якщо вони вас наймають, то геть у все втручаються, допікаючи вам. Схоже, садисти думають, що коли вони платять за щось, то мають право мучити і ображати продавця. У ставленні до грошей вони не виявляють куртуазності. Якщо вам не пощастило і ви зв’язалися з такими людьми, то на перспективу краще зазнати збитків, ніж стати учасником їхніх деструктивних владних ігор.

Нерозбірливий давач. Щедрість виконує певну функцію при владі: приваблює людей, пом’якшує та робить їх союзниками. Але її слід використовувати стратегічно, з певною метою. З другого боку, нерозбірливі давачі щедрі, бо хочуть, щоб усі їх любили і захоплювалися ними. Їхня щедрість така нерозбірлива і жалюгідна, що не досягає бажаної мети: якщо дають усім, одержувач не відчуває себе особливим. Хоч нібито й привабливо стати нерозбірливим давачем, такі люди завжди обтяжуватимуть вас своїми ненаситними емоційними потребами.

Порушення закону

Порушення 1

Після того як Франсіско Пісарро 1532 року завоював Перу, золото імперії інків потекло до Іспанії, і іспанці всіх станів почали мріяти про миттєве збагачення в Новому Світі. Незабаром поширилася розповідь про індіанського вождя на сході Перу, який раз на рік, здійснюючи ритуал, укривав себе золотим пилом і пірнав в озеро. Невдовзі люди трансформували Ель Дорадо (золотий чоловік) у назву імперії Ельдорадо, багатшу за імперію інків, у якій вулиці міст були вистелені, а будинки інкрустовані золотом. Оповіді не здавалися неймовірними, бо вождь, який марнував золотий пісок, що змивався в озері, напевно правив золотою імперією. Незабаром іспанці шукали Ельдорадо по всій північній частині Південної Америки.

У японців є приповістка: «Нема нічого дорожчого, ніж те, що дають задарма».