Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Це правильне рішення, батьку, — сказав Тимофій, перехрестивши руки на грудях.

— Даніель занадто багато думав про себе. Йому не можна довірити країну, — погодився Саїд.

Ібрагім глянув на сина, який стояв мовчки.

— Ви всі можете йти.

Брати вклонилися, а потім один за одним залишили кабінет.

Як тільки двері зачинилися, Ібрагім перевів погляд на свого батька — старого еміра Анвара.

— Руслан буде гідним правителем, — тихо промовив Ібрагім.

Анвар уважно подивився на сина.

— Він благородний, він любить народ, він прагне дати їм краще майбутнє.

Емір Ібрагім кивнув.

— Тоді рішення прийнято. Руслан — наступний емір Катара.

Кабінет еміра Ібрагіма був залитий м’яким світлом, але атмосфера в ньому залишалася напруженою. За декілька хвилин до цього він обговорював із батьком, колишнім еміром Анваром, доленосне рішення—хто стане наступним правителем Катару. Як тільки Анвар залишив кімнату, увійшла королева Олена.

Вона сіла перед чоловіком, її постава була гордовитою, а погляд—пильним.

— Мені треба поговорити з тобою, Ібрагіме, — почала вона спокійно, але в її голосі відчувалася прихована напруга.

Емір лише кивнув, очі залишалися зосередженими.

— Це стосується нашого сина, Савви. Я хочу, щоб ти розглянув його кандидатуру як наступного еміра.

Ібрагім важко зітхнув, потираючи пальцями скроні.

— Я вже прийняв рішення.

Олена звузила очі.

— І кого ж ти обрав?

— Руслана.

На мить запанувала мовчазна пауза.

— Чому не Савва? — Олена нахилилася вперед, її голос набув наполегливості. — Він наш первісток. Він готувався до цієї ролі!

Ібрагім задумливо поглянув на дружину, потім повільно похитав головою.

— Савва не готовий. У нього занадто багато амбіцій. Він бачить трон як владу, а не як відповідальність.

Олена стиснула губи.

— А Руслан?

— Він чесний. Він відданий країні. Він розуміє, що правитель не просто керує—він служить народу.

Королева на мить вагалася, обмірковуючи слова чоловіка.

Врешті вона зітхнула і кивнула.

— Ти правий. Савва ще не готовий.

Ібрагім зустрів її погляд.

— Це остаточне рішення. Руслан стане наступним еміром Катару.

Олена повільно кивнула.

— Що ж, нехай буде так.

Вона знала—ця розмова була останнім вирішальним кроком.

Руслан стане правителем.

А Савві доведеться змиритися з цим.

Бліда Хадіра, опинившись у затишному ліжку, відчувала, як її серце болить з кожною хвилиною.Її подруги—принцеса Вікторія та Хаадія—сиділи поруч, намагаючись заспокоїти її. Трохи далі сиділи сестри Вікторії—Емма, Крістіна та Еліс. Але навіть найтепліші слова не могли полегшити її біль.

— Мені так боляче, мої подруги… — тремтячим голосом промовила Хадіра. — Я не розумію, як він міг так вчинити. Він обіцяв, що буде завжди поруч, а тепер…

Сльози потекли по її щоках.

Вікторія обережно витерла її сльози, а потім притиснула до її долоні кільце з червоним каменем.

— Ти—наша родина вже давно. І я не дозволю якійсь Самії зруйнувати твоє щастя з моїм братом Даніелем. Ти варта його. Просто вона зачарувала його заради власних цілей…

Вікторія похитала головою, стискаючи кільце в руках.

— Боже, як я могла цього не помітити? Я навіть хотіла з нею дружити!

Емма зітхнула, згадуючи нещодавній момент.

— Тепер усе стає зрозумілим… Ось чому тоді, в зоопарку, Самія пішла розстроєною. Вона вже була у стосунках з Даніелем. Але чому вона мовчала?

Еліс додала, її голос звучав з гіркотою:

— Я рада, що ти дала йому ляпаса, Вікторіє. Він має знати, що зганьбив себе! Мені соромно, що він мій брат.

Вікторія продовжила, міцно тримаючи руку Хадіри.

— Я обіцяю зробити все, що в наших силах. Ти—наша родина, і ми не дозволимо тобі почуватися приниженою. Я поговорю з Даніелем. Я впевнена, що наші батьки поставлять його на місце... Він зрозуміє, що втрачає своє справжнє щастя—тебе.

Хадіра повільно кивнула, зупиняючи сльози. Вона притиснулася до Вікторії, обійнявши її та шепочучи слова вдячності.

Також вона подякувала Хаадії та сестрам Вікторії.

Коли Хадіра заснула, Вікторія та її сестри залишилися поруч.

Вікторія тихо сказала Хаадії та сестрам:

— Ми не можемо просто сидіти, склавши руки. Наша Хадіра потребує нас. А ця Самія… просто жалюгідна. Вона зруйнувала її щастя.

Усі кивнули, а Вікторія міцно стискала руку Хадіри, на її пальці блищало кільце з червоним каменем—символ їхньої нерозривної зв’язку.

Навіть якщо Даніель зачарований Самією, він зрозуміє свою помилку.

Бо Хадіра була єдиною, хто кохав його щиро.

 

Темрява оточувала Самію, холодні кам'яні стіни здавалися тиском, який стискав її з усіх боків. Вона сиділа на сирій підлозі темниці, закована в кайдани. Метал холодив її зап’ястя, а ланцюги здавалося занадто важкими, щоб рухатися.

Її тіло боліло, але не так сильно, як душа.

Самія заплющила очі, і спогади накотилися хвилею.

Вона пам’ятала, як її батько, Салмай, теж був замкнений у темниці. Його катували, зневажали, змушували страждати. Вона ніколи не забуде крики, які луною розносилися коридорами.

І тепер вона сама опинилася у тій самій ситуації.

Вона не могла повірити.

Чи було це її долею? Повторити біль свого батька?

Самія нахилила голову, її пальці стиснулися, а серце калатало у грудях.

Але вона не зламається.

Як би її не принижували.

Як би її не карали.

Вона не дозволить собі стати жертвою.

Її батько, навіть у темниці, не втратив своєї гордості.

І вона теж не втратить.

Темниця була холодною та сирою, ланцюги на руках Самії стискали її зап’ястя, залишаючи червоні сліди на шкірі.

Двері раптово відчинилися, і всередину, впевнено ступаючи, увійшла королева Олена.