Рейчел Меддоу - Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу

щоб завадити Обіангу виконати його обіцянку дозволити західним компаніям робити все, що їм заманеться. Допоки паскудні авторитарні лідери на зразок Теодоро Обіанга не висувають газонафтовидобувникам обтяжливі нові вимоги і дотримуються шанованого «ЕкксонМобіл» базового припису — «виконання умов контракту» — усе круто.

У будь-якому разі на момент публікації звіту організації «Нагляд за правами людини» щодо Екваторіальної Гвінеї в 2017 році, велика нафта міцно тримала своїми руками Розділ 1504 за шию. Республіканці контролювали Сенат, Палату представників і президентську владу. Вони взяли під свій контроль, наскільки могли, судову систему. А Тіллерсон з «ЕкксонМобіл» піднявся понад усе суще — до держсекретаря Сполучених Штатів. Незрозуміле, з погляду державного мислення, призначення на посаду людини, яка не має досвіду державного управління, до цього дня не виявляла жодного інтересу до американської зовнішньої політики, викликало подивування, переляк і навіть тривогу серед дипломатичних кіл США і фахівців з національної безпеки в обох партіях. Хоча, не те, щоб Рексу бракувало натхненних захисників, особливо в соціальних мережах. «Атаки на Рекса Тіллерсона з припущеннями, що він у кишені в Росії, — підлі. Він видатний американець з неймовірними досягненнями», — доводив один твіт. І ще один: «Ретвіт, якщо ви ПИШАЄТЕСЯ тим, що Рекс Тіллерсон наступний держсекретар штатів!» За винятком хіба того, що, на жаль, як стало невдовзі відомо, обидва вони були з @TEN_GOP, одного з численних акаунтів, потайки створених росіянами, що працювали в Агентстві інтернет-досліджень у Санкт-Петербурзі. Коли твіттер призупинив обліковий запис @TEN_GOP за те, що за ним криється російський оперативник, його місце посів @ELEVEN_GOP (вловили?): «Трамп призначив генерального директора «ЕкксонМобіл» державним секретарем. Чудово!»

Пізніше Джейн Маєр повідомляла в «Нью-Йоркер», що, за даними ветерана британської розвідки Кристофера Стіла, вищі російські чиновники вихвалялися успішним блокуванням призначення на цю посаду колишнього кандидата в президенти від Республіканської партії Мітта Ромні, який виступав проти Путіна. «У пояснювальній записці йшлося, що Кремль через невстановлені канали просив Трампа призначити когось, хто буде готовий зняти пов’язані з Україною санкції, і хто співпрацюватиме в інтересах Росії в безпекових питаннях, таких як конфлікт у Сирії, — пояснила Маєр. — Наскільки фантастично не звучать викладені в досьє дані, подальші події їх підтверджують». Першою з них стало відхилення кандидатури Ромні. На початку 2018 року «Волл-стріт джорнал» проаналізував нещодавно видалені облікові записи російських соціальних медіа, які намагалися керувати призначенням державного секретаря: «Через кілька тижнів після того, як Трампа обрали президентом, соціальні мережі наводнилися підтримуваними Росією онлайн-«тролями», щоб спробувати завадити Мітту Ромні отримати найвищу посаду в майбутній президентській адміністрації. Оперативники називали [Ромні] «двоголовою змією» і «світовою маріонеткою», заохочували мітинг біля «Трамп-тауер» і поширювали петицію, щоб перешкодити призначенню Мітта Ромні на найвищу дипломатичну посаду». І це справило враження. Там, де треба: «Приблизно в той же час старша радниця Трампа Келліенн Конвей повідомила, що містер Ромні для містера Трампа упродовж виборчої кампанії був «нічим іншим, як жахіттям», і написала в твіттері, що отримує «зливу» негативних коментарів про нього від прихильників Трампа. Прихильники Трампа, принаймні деякі з них, писали з вулиці Савушкіна.

Після того як спочатку він принизливо підбивав до Ромні клинці, а тоді відкинув його кандидатуру, Трамп пересів на коней Рекса «ми-не-підтримуємо-санкцій-загалом» Тіллерсона. «Сюрприз для багатьох, — написала Маєр, — і радість для Москви». Двоє чоловіків ніколи не бачилися до зустрічі, на якій Трамп запропонував йому посаду. Кремль, поза сумніву, від такого вибору був у захваті. «[Тіллерсон] виконує свої обов’язки дуже професійно», — сказав прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков, коли почув цю новину. Рекс був специфічно безпрограшним варіантом. Чудовим для Росії. Чудовим для нафти й газу.

Утім, щиро кажучи, на світанку президентства Трампа для нафти і газу складалося добре все.

Усього кілька тижнів після того, як Трамп і його республіканська більшість опинилася на коні, Розділу 1504 настав кінець. Через місяць по тому сенатор Інхофе, ініціатор законодавчого акта, яким знищили 1504-й, все ще не втихомирився, хоч новий президент-республіканець обдумував розпорядження, аби випатрати програму адміністрації президента Обами, розроблену з метою зменшити на третину викиди вуглецю. Минули дні, доки Інхофе мав бути єдиним самопроголошеним — «одним у полі воїном за правду» на міжнародному симпозіумі з кліматичних змін, гордо відстоюючи безпомічну, беззахисну дівицю, яку неправильно зрозуміли, — енергетичну галузь. За все — сам, але хтось має це робити, сказав би Інхофе. «Ми пережили вісім років адміністрації, яка інвестує в панічний образ мислення, що світу настане край, і що відбувається це через штучні гази, — виголосив Інхофе у своїй суворій критиці на адресу Плану з чистої енергетики в Сенаті 14 березня 2017 року. — Ось що таке містифікація».

Із республіканською Палатою представників і республіканським Сенатом і Трампом на посаді, що дозволяє здійснювати весь перелік бажань всього його життя, Інхофе затягнув свій найвідоміший хіт — пісню в три куплети про теорію змови, псевдонауку і непідкріплені фактами економічні прогнози. Пояснив, як науковці з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) приховали дані, що виправдовують парникові гази. «Усього кілька тижнів тому інформатор повідомив, що у звіті NOAA за червень 2015 року маніпулювали даними, — сказав він. — Як пощастило: у комп’ютері з даними стався збій і дані не збереглися». Перерахував переваги збільшення викидів вуглецю: «Чимало людей знову й знову нагадують нам, що CO2 — насправді добриво. Він стимулює ріст». Підтвердив вигадані статистичні дані, приписані підтримуваною енергетичною галуззю Національній чорній торговій палаті, перераховуючи збитки, які у випадку зменшення викидів вуглецю, можуть бути завдані «найменш незахищеним верствам». План із чистої енергетики «збільшить бідність серед чорних на 23%, серед латиноамериканців — на 26%; скоротить робочі місця серед чорношкірих на 200 тисяч і робочі місця латиноамериканців на 300 тисяч, при цьому до 2035 року сукупна втрата робочих місць становитиме майже 7 мільйонів чорношкірих і для латиноамериканців майже 12 мільйонів».

Коли новий американський президент поставив підпис у потрібному місці, Інхофе пожинав славу. «Цей наказ — чіткий знак країні, що Трамп серйозно ставиться до її енергетичного домінування».

Деякі сподівання, що сфера бодай трохи лишатиметься прозорою, покладалися на так звану Ініціативу прозорості у видобувних галузях (EITI), яка набула значної динаміки в попередні кілька років. Із тих самих причин, через які Лугар і Кардін написали Розділ 1504, через всі потенційні вигоди, які можуть випливати з зупинки корупційного потоку, що його нафтова й газова індустрія спрямовує у слабкі країни, понад п’ятдесят країн світу взяли на себе зобов’язання звітувати публічно про всі отримані гроші від усіх можливих видобувників нафти й газу. Сполучені Штати були в цьому питанні лідером, який