Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Глава двадцять п'ята. 21-е жовтня, п’ятниця, день 47-й

Ранок почався з пробіжки. Хоч і не хотілося, але він змусив себе не поспішаючи і не напружуючись пробігти три км. До того ж – так менше боліла голова. Після розтяжок і вправ на гнучкість, швидко поснідав і вирішив-таки переглянути ще раз свій гардероб, щоб не потрапити в халепу. До весілля все-таки готувався. Хоча – що там готувати? Півтора місяці тому він уже готувався до зустрічі з австрійським нотаріусом, цілком можна використовувати той самий набір. Чорна сорочка, чорні штани і чорні ж замшеві туфлі. У манжети він використав придбані запонки, вийшло непогано, а на шию – короткий плоский ланцюжок. Бабуся залишила у спадок разом із квартирою. Ланцюжок був темним і тьмяним і мало скидався на срібло, але йому було все одно – він йому подобався, хоч і практично ніколи не носив. Чорний же шкіряний ремінь з акуратною металевою пряжкою, завершував його уявний образ фатального красеня... Макс усміхнувся. Поголитися треба не забути... але це ввечері, щоб уранці не вийшло подразнення, а щетина в нього не сильно лізе, до ранку не буде помітно зовсім. Начебто все? а... подарунок... Треба ще придумати щось для Ані. Узявся опікуватися – то йти вже до кінця. Можливості тепер є. Сто проти одного, що їй зараз зовсім не до цього. Вирішив, що вона подарує молодим гарний конверт під старовину, у ньому п’ять папірців зеленуватого кольору, туди ж прямокутний папірець із написом... щось на кшталт "Гроші не роблять щасливим, але додають можливості",.. трохи банально, але піде. Не настільки вони ще знайомі, щоб писати щось дуже особисте. Від себе подарунок він майже приготував, за ним тільки треба забігти в гараж. Коробочка й обгортка з бантиком уже є. Усе, основне вирішено, зараз у зал. Дівчата мають підтягнуться. Час вони узгодили ще вчора.

Після тренування одразу поїхав до Сані. Зайшовши в приміщення СТО в дальньому кутку побачив свою “котлету”. Пошкодження кузова вже виправили – та частина, де раніше була вм’ятина, переварена і проґрунтована, чекала фарбування. Зазирнувши всередину, помітив сліди підварок по кузову, Вся площа внутрішньої поверхні вже була обклеєна віброізолом. Приблизно в п’ятдесяти сантиметрах від рівня підлоги, в чотирьох місцях з кожного борту були приварені додаткові кріплення, призначення яких поки що було незрозумілим.

– Оцінюєш наші успіхи? – Олександр підійшов непомітно.

– Так... дивлюся ось... Розповідай, буде зрозуміліше.

– Спочатку наші захоплення. Той чел, хто це робив, дуже розумний мужик. До нас тут уже делегації ходять подивитися що і як. Щодо машини – все просто ідеально. Я не знаю кращих варіантів. Вони, звісно, можливо, і є, але я не знаю. Движок у чудовому стані – QD32ET 3,2 літра об’єму. Простий, найнадійніший японський дизель з турбонаддувом, але, що важливо для надійності всієї системи – механічним паливним насосом високого тиску. У цій моделі щось ще накручено, що турбіна витягує йому потужність приблизно до двохсот коней, на дві тисячі оборотів він видає близько триста тридцять Ньютонів крутного моменту. Із заводу таке йде тільки сто п’ятдесят коней. Якби не твої “лапландери”, то порвав би ти що-небудь собі на важкій дорозі. Усе налагоджене і вилизане. Коробка передач, роздатка, мости – все замінено на більш серйозні, ніж рідні агрегати. Мости ти вже знаєш – від Вольво С303, коробка і роздатка – це від Nissan Atlas. КПП п’ятиступінчаста, роздатка має 3 положення: задній привід, повний, і повний зі зниженням. Важелі управління і перемикання перероблені. Панель приладів ти бачив. Температура масла, тиск турбіни, температура і наявність охолоджувальної рідини... Міст, мабуть, із максимальним для цієї моделі передавальним числом 7:1. Колеса тридцять вісім дюймів – це майже метр у висоту. Дорожній просвіт буде більше ніж сорок сантиметрів. На трасі понад сто двадцять ти навряд чи захочеш їхати – стійкість слабенька, але воно не для того робилося, щоб перегони ганяти – в лісі він перелізе через усе, що хочеш. Навіть якщо ти наїдеш на високий пень, тебе просто підніме – захищений і мотор, і два баки, і роздатка, загалом захищено все, що можна поламати або відірвати. Баки, до речі, теж не рідні, літрів по сто кожен. Блокування в мостах оригінальні, так що навряд чи ти їх порвеш.

Електрика – ти сам бачив, проводка замінена на більш потужну. Коли її міняли, то не пошкодували грошей – всі дроти більшого перерізу і в хорошій ізоляції. По салону прокинута лінія для 220 вольт. Це ти береш бензогенератор, ставиш його надворі, довгим проводом вмикаєш в цю лінію і в тебе по салону електрична мережа на 220. Лампи, комп, що хочеш вмикай зі звичайного обладнання. Свій генератор тут Бош, сто шістдесят ампер... на все вистачить. Світлодіодні прожектори по колу, дві 180-ти ватні протитуманки, теж ЛЕД, все вмикається з кабіни по секціях, як захочеться. Є загальний вимикач маси. Спереду потужний відбійник і силові бампера, лебідка, привід на неї вмикається як зовні, так і з кабіни, якщо треба. Силові пороги, кузов трохи підрізаний, щоб не заминався на ямах. Це ти бачив. Про всякий захист від гілок я вже й не кажу. Загалом – освоюй керування і вперед. Тепер – що ми зробили. Кузов поправили. Посилили. Залишилося пофарбувати зовні. Пропоную не скупитися і пофарбувати все наново спец фарбою – їй не страшні будуть гілки. Усередині ми відновили ящик для другого акумулятора, пропоную взяти два потужніші, з гарним пусковим струмом і додати до них пристрій розподілу навантаження – він буде керувати витратою і зарядом обох. Усередині зробимо плафончики для освітлення салону. Кожен можна ввімкнути окремо. На стелі і в нішах, усі яскраві – все одно вікон немає, з вулиці видно не буде. Також є підігрівач типу “вебасто”, працює на дизпаливі, гріє салон краще за будь-яку грубку, все це сховаємо в стінку, що відокремлює салон від кузова. У цій же стінці буде відкидний столик. Повітряні канали проведемо по кузову і нагнітач поставимо. Грітиме тепер весь салон або тільки кабіну, як відрегулюєш.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍