Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Піднімаючись сходами її будинку Макс запропонував: “Походи так по дому, звикни. Я думаю ти відчуєш нарешті Себе”.

Занісши пакети у квартиру, він попрощався і буквально втік. Він бачив по очах цієї такої витонченої і дуже красивої жінки, що вона, найімовірніше, не проти, щоб він залишився до ранку і втік, щоб не піддатися спокусі: “А то... ось так піддасишся і що? Адже вона просто мені вдячна... думає, що я її врятував, робота і все інше.. Ну й відчула себе красивою і бажаною, хочеться всього. А насправді – все є в ній самій, треба тільки показати дорогу. Ну, ось затягне вона мене у свої тенета, а завтра прокинеться – і буде незручно. Мені за те, що я наче покористувався, нібито взяв оплату... А їй – що цього було напевно замало. Або ще що. Може, звісно, так вона і не думатиме, але тоді практично неминуче почне приміряти на мене роль супутника життя. Мужики б сказали – дурень ти, Макс... користуйся, поки дають, стільки баб на тебе залипають останнім часом, а ти, як лох, церемонії розводиш... що там ці баби думати будуть – вони й самі не завжди знають точно. Але я-то знаю – мана пройде, прийде усвідомлення. І все, прощавай дружба. До кого потім у гості ходити? Пиріжки в старості лопати... Треба швидше тікати до лісу... там тиша і спокій”.

Про суботу вони домовилися, що о дев’ятій годині вона піде до тієї самої жінки-феї, щоб повторити зачіску, а о пів на першу він забере її з малечею з дому і вони разом поїдуть до РАГСу. П’ятницю він збирався присвятити собі. Сходити до спортзалу, дещо зробити в гаражі і з’їздити до Саші на СТО. Той уже дзвонив, сказав, що у них багато чого готово і треба дещо обговорити. Нагодувавши пса, Макс нарешті влігся спати і довго ще крутився, слухаючи рівномірне сопіння кошлатого гуляки, самому ж йому ввижалися стрункі ніжки в чорних замшевих черевичках, невеличкі, але високі груди, обтягнуті чорною тканиною сукні, і зелені очі…