Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

– У вас гарний смак – посміхнулася йому продавчиня…

– Стараємося, – посміхнувся у відповідь Макс.– «Ще б пак вона сказала по-іншому... навіть якби я якірний ланцюг їй на шию повісив... головне – щоб дорогий був». – Ось... ось тепер, те що треба, – одягнув Ані ланцюжок і сам застебнув. – Залишилося здати тебе в зачісочну і ти готова. – Ай... забув... ще треба дещо... – Розплатившись, – “Ого... недешево щось тут у них... Ну й добре – це всього лише гроші. А Аньчине щастя коштує багато чого”, – Макс знову повів абсолютно розгублену жінку по відділах. – “Добре, що тут усе є”... – Анько,... не скигли... штани і куртку потім собі сама купиш... які захочеш. Дай моїй чоловічій душі зробити з тебе жінку мрії…

– Чиєї?

– Що – чиєї? – протупив він.

– Чиєї мрії жінка?

– Ну хоч би й моєї... А ти проти? – Аня промовчала.

Затягнувши її у відділ верхнього одягу, він видивився бежеве кашемірове пальто з відкладним коміром і поясом, досить довге. На її фігурі виглядало цілком нічого... тут же поруч знайшлася і невелика сумочка на довгому ремінці.

– Скільки ж вам, жінкам, усього треба. Я ніяк не можу дотягнути тебе до стиліста. – вдавано нарікав Максим, – Весь час знаходиться щось іще, що потрібно зробити раніше. Але воно того варте, повір мені. Цей день буде початком твого нового життя, я тобі обіцяю.

Чорні півчобітки на невисокій, але тонкій шпильці нарешті завершили підбір її гардеробу.

– Ура! Тепер ідемо вниз... – Буквально стягнувши її на перший поверх, завів уже зовсім перевтілену жінку в салон остаточного оздоблення – салон краси. Знайшовши поглядом симпатичну, трохи повненьку пані, про яку йому нашептала менеджерка Ліля, Макс підвів до неї Аню.

– Скажіть будь ласка... це ви та сама фея, яка з попелюшок робить принцес? – Жінка усміхнулася... – Ви нам допоможете? – просто й без натяків продовжив він. – Ось є чудова жінка, молода, витончена, супергарна... – він повернувся до Ані, – зробіть, будь ласка, їй зачіску таку, щоб у суботу на весіллі подруги вона не просто засяяла, а поклала всіх своєю красою. Не применшуючи, звісно, чесноти нареченої... Зовнішній вигляд буде приблизно ось такий – і він нахабно зняв з Ані пальто. – Як ви бачите – це дивовижний алмаз, який потребує огранювання вашою вмілою рукою.

– Але ж сьогодні тільки четвер…

– Само-собою, само-собою. Ми збираємося відвідати вас у суботу вранці, і ви повторите те, що зараз придумаєте. Ви ж працюєте в суботу?

– Для вас – так, – м’яко посміхнулася дама. Де б Макс не ходив сьогодні він щедро поширював емоції тепла, радості, свята. І це приносило свої плоди. Люди ставали м’якшими й добрішими.

Залишивши дівчину в надійних руках її майбутньої феї, Макс повернувся до відділу, де на нього, трохи хвилюючись, чекала довірлива Ліля. Розплатившись за все, що вона визнала за необхідне мати Ані, упакувавши старі речі в пакет, він залишив усе це на зберігання, поки буде ходити магазином, додав дівчині хороші чайові та пішов шукати відділ парфумів, доки ще він не зачинився. У магазині вони пробули без малого вже три години. По ходу зайшов ще раз у ту саму ювелірку і взяв уже для себе запонки такого самого дизайну, як і прикраси, що купили Ані... чорнене срібло плюс зелений камінчик... Усе інше в нього є, нещодавно тільки перевіряв, коли до нотаріуса ходив.

Аня просиділа в чарівному кріслі майже дві години. І це було ще не багато, оскільки укладка була тренувальною, фея щиро намагалася підібрати такий стиль, щоб проявити її вроду якнайвигідніше. Волосся трохи підстригли, вклали, трохи обробили лаком і коли вона нарешті підійшла до дзеркала, звідти дивилася витончена зеленоока брюнетка з розкішною гривою довгого волосся, укладеного так, що гарна ніжна шия лишалася відкритою, акуратні вушка прикрашали середньої довжини срібні підвіски з зеленими камінцями, які візуально ще більше подовжували потрібні лінії. Коротка чорна сукня щільно облягала її. А срібні браслет, ланцюжки та каблучка робили образ завершеним. Час був уже доволі пізній і салон ще не зачинився тільки через них.

– Леді... та ви красуня... ай-яй... як я раніше цього не помітив... – Макс шепнув їй це на вухо, скрушно похитавши головою. Подав їй її нове пальто і допоміг одягнути. – Завтра ти приходиш до Ніни – він вказав на привітно усміхнену жінку в костюмі, як у медпрацівника, – вона займеться з тобою всіма іншими жіночими штучками, такими, куди чоловікові ніс пхати зовсім уже не треба. На дев’яту годину, ага? – Аня кивнула, вона вже покірливо з усім погоджувалася. Побачене в дзеркалі її вразило. Її свідомість перевернулася. Вона ніколи не була поганулею, але й ніколи не вважала себе вродливою. Так... серединка на половинку. Але ось зараз виявилося, що в неї рівна матова шкіра, густі темні брови, виразні очі, чуттєві губи і красиві руки... Талія залишалася тонкою – абсолютно не постраждала від двох дітей, а груди,.. судячи з облич чоловіків, груди теж були нічого. Макс он теж залипає час від часу. Виявляється – бути красивою, це дуже приємно. Це дає впевненість у собі, робить ходу граціозною і легкою. Вона зовсім забула це відчуття. Все інше в ній теж чарівно змінилося, підтягуючись до того образу, який зараз створили вмілі руки стиліста. Раніше ніколи у своєму житті вона не могла собі дозволити навіть просто бути самою собою. Носити те, що подобається, навіть якщо на це вистачало грошей. Заміжжя, в яке вона по дурості влетіла, приземлило її – побут, діти, пияцтво чоловіка, суцільне безгрошів’я, зовсім ніколи стало чепуритися... та й нема для кого, і нема на що. Треба було готувати, прати, вчити, якось заробляти на хліб. Тільки Макс і помічав у ній живу й веселу дівчину, якою вона колись була.