Вадим Володарський - Без втрат не вийти, Вадим Володарський

-Розуміти це – частина моєї роботи. Що ви пропонуєте?

-Обнулити взаємні претензії.

-Те, що відбувається, - більше, ніж взаємні претензії, - зауважив Вікентій.

-А-а, називайте, як хочете, - відмахнувся Дьомін. – Ви самі сформулювали … чого хочете досягнути ви, та що потрібно мені. Ми можемо погрожувати один одному, - ви мені Микитою за гратами та викриттям, я вам… - Він розсудливо не закінчив думку та не назвав, чим саме може погрожувати. Втім, і Вікентій, і Ніка добре розуміли, що мова не лише про справи у Росії, але й про нові замахи… - А можемо виробити механізм, як зробити це.

-Можемо. – Після короткої паузи Вікентій розпочав викладати план. Звичайно, він пішов на ці переговори, як любив казати, не з порожньою головою. Ніка знала лише частину того, що він збирався зараз озвучити.  – Отже, перше, що потрібно зробити, - це закриття справи щодо Ніки у Москві, зі скасуванням усякого розшуку, якщо він оголошений, та відмова прокуратури від позову щодо недієздатності. Ми надамо докази, включно із висновками експертиз… І це буди виглядати переконливо для усіх. – Він знав, що, повернувшись додому, Михайло Михайлович Кольцов швидко підготує необхідні документи. – Після цього повторно звернутися із позовом буде неможливо, формулювання повинно бути саме таким. Вони можуть відмовитися від позову навіть у другій інстанції… Після цього… Ви купуєте в Ніки цей клятий астраханський завод. За дві ринкові ціни. Та усю іншу власність у Росії, якщо … вона захоче продати, - за реальну вартість. Виплачуєте мільйон доларів батькам Дениса, мого загиблого помічника. Та стільки ж – Сергію та Ользі Тугаріновим, після чого Сергій передає вам відомості про те, що зробив. І ви проводите свою операцію, як хотіли. А ми спостерігаємо. – Та завчасно скуповуємо ф’ючерси на газ на європейських біржах, подумав, але не додав, Вікентій. На це можна буде пустити значну частину грошей, отриманих від Дьоміна.

-А Микиту хочете залишити у в’язниці? – посміхнувся його батько.

-От після цього … можете знову спробувати його звільнити. Можливо, тоді у вас … із його адвокатами щось вийде. – Вікентій відповів на цю посмішку. – От тільки, якщо його відпустять, то відразу посадять на літак та депортують, із забороною в’їзду в Україну років на п’ять, якщо не на десять. А вже вдома ви йому поясните, що будь-яка спроба навіть наблизитися до Ніки… Як його виховувати, - то вже ваша справа. Хоча, мабуть, і пізно.

Чоловіки одночасно повернули голови у бік Ніки. Вона мовчки кивнула, й наступну годину йшло обговорення того, як саме реалізувати домовленості. Довелося навіть зв’язатися за допомогою месенджера із Суреном Артуровичем, щоб терміново проконсультуватися щодо процедури продажу підприємств у Росії. З’ясувалося, що їхати туди непотрібно, - структура власності була побудована таким чином, що частину документів Багдасарян міг підписати на підставі довіреності, інші – могли бути надіслані до Києва та відіслані із підписом Ніки назад. Та зітхнула із полегшенням: навіть, якщо справи будуть закриті, все одно … у найближчому майбутньому з’являтися у Москві вона не збиралася. До цього, щоправда, мали приступати, лише коли адвокат з Москви отримає, - та надішле клієнтці до Києва, - документи, що завершують обидві справи. У цьому, до речі, логіка була для обох сторін: Дьомін буде купувати акції підприємств в людини, чиє психічне здоров’я не піддається сумніву, а відтак, не буде й загрози визнання угод недійсними. Микола, щоправда, вважав, що це не найкращий спосіб отримання бажаного заводу: справа була навіть не у грошах, а у тому, що це … буде його ясно висловлена воля. А якби «Астраханські машини» просто «прийшли» у сім’ю разом із власницею, або стали б одним з об’єктів опіки, - це не привернуло б такої уваги… Проте бізнесменові доводиться грати тими картами, які здають життя та ділові партнери, навіть ті, хто стає ними у не дуже звичайний спосіб.

До того ж, потрібно було вирішити  ще ряд проблем, від того, через кого контактувати, як кажуть, у процесі (такими виявилися один з помічників Дьоміна, чий телефон він залишив Вікентію, та усе той же Багдасарян), до питання, яким чином оформити виплати постраждалим, - особливо родичам Дениса, які не повинні були знати, що відбувається. Але, коли обидві сторони бажають зробити щось, рішення, зазвичай, знаходяться. Особливо, коли один з учасників угоди, - досвідчений адвокат.

-Отже, ви зацікавлені зробити це якнайшвидше, - резюмував, нарешті, Вікентій. – Нам … затягувати теж немає сенсу.

-Я зараз повернуся додому … та розпочнемо діяти.

Вони вже підвелися зі своїх стільців, коли Вікентій поставив питання:

-Скажіть, мені просто цікаво… Ви ж, напевно, готували усе це давно… Невже не намагалися купити цей завод … ще в батька Ніки?

-Звичайно, намагався. – Микола сумно посміхнувся. – До речі, намагався не я один. Багато хто з … колег робив пропозиції, усі розуміли, що це зараз означає, коли більше ніхто не може продавати у Росії такі речі, які виробляються там. Але він категорично відмовлявся продавати. Казав тим, хто з ним зв’язувався, що воліє залишати завод незалежним та продавати продукцію усім. Але насправді, гадаю, хотів … бути дуже потрібним усім. Я, звісно, давав найбільше, але він і мені відмовився продати також.

-А … коли він помер… - Ніка тепер дивилася Дьоміну у вічі. – Чому ж ви не запропонували мені..? Невже гадали, що … мені потрібні ці акції, що я буду займатися цим заводом? Та я б здихалася його із задоволенням… Мені просто поки на думку не спадало розпродавати усе…