Варткес Арутюнович Тевекелян - Рекламне бюро пана Кочека

Зв'язок із «батьком» підтримували через спеціальних кур'єрів, які приїжджали до Женеви. Їм постійно передавали відомості про військові ешелони, що прямували на схід. Цих ешелонів ставало більше й більше. Василь занепокоєно спостерігав усе, що відбувалося. Складалося враження, що там, удома, ніхто серйозно не бере до уваги приготування німців.

Незабаром Джо Ковачич надіслав Василеві адресу Сар'яна. Журналіст погоджувався виїхати з Франції разом із дружиною, а Борро переслав список сімей учасників Опору, яким загрожувала смертельна небезпека. Художник повідомляв через американського консула, що він і його товариші були б дуже вдячні, якби пощастило вивезти означених у списку осіб.

Несподівано до Женеви приїхав О'Кейлі. Василь запросив його на вечерю в дорогий ресторан «Отель де Берг».

Вони сіли в далекому кутку і, попиваючи терпке угорське вино, неквапливо розмовляли. Василь одразу помітив, що настрій американського генерального консула в Берліні різко змінився. Він кілька разів повторив, що Гітлер зовсім знахабнів. «Якщо росіяни не зупинять Гітлера, тоді вся Європа опиниться під чоботом Німеччини…»

— Хіба війну Гітлера ви вважаєте справою вирішеною? — спитав Василь.

— Без сумніву!.. А втім, подальший хід подій цілком залежатиме від позиції англійців.

— Яке відношення позиція англійців має до війни Німеччини з Росією?

— Гітлер збирається укласти мир з Англією. Навіть дитині зрозуміло, що це черговий маневр: фюрер хоче покінчити з росіянами без перешкод, а потім напасти на Британію. При такому варіанті світ поділиться на три сфери впливу: в Європі — Німеччина, на Далекому Сході — Японія і за океаном — Сполучені Штати Америки. Це небезпечно, цього допустити не можна! — сказав О'Кейлі, і його обличчя стало рішучим, заклопотаним. — Настане день, і Німеччина, об'єднавшись із Японією, поверне зброю проти нас. Тоді всьому кінець, ви розумієте? Ось вам ключ до маячних мрій Гітлера про світове панування.

— Невже ви припускаєте, що англійці згодяться на мир з Гітлером після того, як він обдурив їх не раз і не два?

— Багато в чому це залежатиме від позиції, на яку стане наш уряд. Якщо ми встрянемо у війну на боці англійців, вони не згодяться на мир з Гітлером. А ми, за всіма ознаками, встрянемо у війну…

— У мене все переплуталося в голові! Вступаючи у війну на боці англійців, ми, американці, допомагатимемо комуністичній Росії. Невже це можливо? Ви колись казали, що єдина сила, здатна вистояти проти комуністичної зарази, — це Німеччина на чолі з таким фанатиком, як Гітлер…

— Голубе, в політиці все можливо!.. Коли б Гітлер, приєднавши Австрію, захопивши Чехословаччину, повернув свої війська проти Росії, ми б його всіляко підтримували. Та коли він замірився на всю Європу, і не тільки на Європу… Тепер дуже важливо, щоб він поламав зуби на Росії. Як би не закінчилася війна з Росією, обидві сторони будуть дуже знесилені. Росіяни легко не підкоряться німцям, вони битимуться до останнього. Отоді ми й зможемо нав'язати світові свою волю! — О'Кейлі подався вперед і, притишивши голос, мовив: — Наша розвідка дізналася, що Гітлер зважується на ризикований крок: він хоче послати в Англію у першій половині травня, до початку кампанії проти Росії, свого найближчого помічника Рудольфа Гесса для переговорів. Гесс полетить туди нібито з власної ініціативи. Розрахунок простий — якщо англійці приймуть його і згодяться вести переговори, Гессові нададуть відповідні повноваження; якщо ні — оголосять його зрадником, і годі!.. Однак досить нам говорити на такі теми, краще випиймо!.. Розкажіть, як ви влаштувалися тут, що поробляєте?

Василеві було не до балачок. Йому хотілося якнайскоріше закінчити вечерю, що він незабаром і зробив. Одвіз О'Кейлі в готель, а сам швиденько поїхав у пансіонат, де жив Стамбулов. Стамбулова не застав. Лишалося одне — набратися терпіння і чекати до ранку. Він ліг у ліжко, але заснути не міг. Рудольф Гесс — друга особа в партії націонал-соціалістів і офіційний наступник Гітлера… Може, зараз він їде на аеродром, щоб вилетіти в Англію, а на польсько-радянському кордоні фашистські полчища готуються до наступу на Радянську країну. Ні, він не спатиме…

Василь підвівся, навшпиньках, щоб не збудити Лізу, пішов у їдальню і подзвонив Стамбулову в пансіонат. Йому відповіли, що «мосьє Стамбулов уже спить». Василь попросив розбудити мосьє Стамбулова і покликати до телефону.

— Це Кочек, — сказав він, почувши в трубці сонний голос болгарина. — Пробачте, що дзвоню так пізно. Прошу вас зараз же приїхати до мене на квартиру. Є важлива справа. Я вас чекатиму на вулиці.

Василь одягся, безшумно відчинив двері і зійшов униз. Ніч була тепла, зоряна. Тиша. В усіх вікнах давно погасли вогні. Женева спокійно спала… А в просторих кабінетах німецькі генерали, схилившись над картами, готували його рідному народові смерть…

Залунали кроки, обірвавши Василеві роздуми. Узявши Стамбулова під руку і походжаючи з ним глухим провулком, Василь розповідав про все, що почув.

— Сподіваюся, ви розумієте: гаяти часу не можна. Треба, щоб ці відомості були в «батька» не пізніше ніж об одинадцятій годині ранку! — сказав Василь.

— Не знаю, що й робити… Кур'єр поїхав, а інший приїде днів через п'ять, не раніше… Може, спробуємо зашифрувати телеграму?

— Ні, це ризиковано. Ще перехоплять німці…

— Знайшов! — вигукнув Стамбулов. — Я знаю одного місцевого радіоаматора-короткохвильовика, він працює ночами. Якось я вже скористався цим каналом зв'язку… Поїду до нього і викличу Москву. Діставши відповідь, продиктую радіограму для «батька». Поки агенти німецької розвідки прочуняються і спробують перехопити, все буде закінчено. Вони не встигнуть записати і двох фраз, як радіограма буде в Москві.

— Цей ваш радіоаматор — надійний чоловік? Він погодиться передати в Москву таку радіограму?

— Звичайно! Інакше Стамбулов із ним не знався б… Не гаймо часу — швиденько складайте текст шифровки. Ми повинні встигнути до світанку!..

Вранці, в конторі, коли Василь допитливо поглянув на болгарина, той ледь помітно кивнув головою. Це означало, що все гаразд — у Москві вже знають про плани Гітлера.

Василь з полегкістю зітхнув і весело взявся до справ…

Дванадцятого травня повідомлення О'Кейлі підтвердилося повністю: весь світ