Ден Сіммонс - Гіперіон, Ден Сіммонс

— Ага. Я — теж. Проте нещодавно я дізналася дуже дивні речі про ТехноКорд і його позицію щодо планети Гіперіон. Хіба не ви з батьком працювали над законопроектом, який мав би включити Гіперіон до Протекторату Гегемонії?

Ґледстон кивнула.

— Так, Брон. Але того самого року ми розглядали ще з півтора десятка інших колоній. Допуск не дали жодній.

— Ваша правда. Але Корд і Консультаційну раду штучних інтелектів цікавить у першу чергу Гіперіон.

Директриса постукувала стилусом по нижній губі.

— Про яку інформацію йдеться, Брон?

Я почала була відповідати, але вона підняла палець із коротко підстриженим нігтем.

— Зажди! — Вона набрала інтерактив. — Томасе, я вийду на хвильку. Будь ласка, проконтролюй, щоби торгову делегацію з Сьомої Дракона чимось розважили, якщо я трошки відстану від графіка.

Я не помітила, щоби вона ще набирала де-небудь який-небудь код, але біля дальньої стіни загудів і відкрився синьо-золотий портал. Жестом вона запропонувала мені пройти першою.

До самісінького обрію, який здавався дальшим, ніж на більшості планет, тягнулася рівнина із золотою травою заввишки по коліна. Блідо-жовте небо з яскравими мідними пасмугами, що могли насправді виявитися хмарами. Планети я не впізнала.

Міна Ґледстон і собі пройшла в портал, після чого торкнулася приладу на рукаві, схожого на комлог. Телепорт зник. Теплий вітерець приніс пряні аромати.

— Пробач за незручності, Брон. На Кастроп-Раукселі взагалі немає інфосфери та супутників. Тепер розказуй, про що хотіла говорити. Що ти змогла дізнатися?

— Нічого такого, що б вимагало аж настільки серйозної системи безпеки, — озирнула я порожній степ. — Можливо… Я просто дізналася, що ТехноКорд надзвичайно цікавиться Гіперіоном. А також вони побудували такий собі аналог Старої Землі… цілу планету!

Якщо я очікувала на вираз подиву у Ґледстон, то мене чекало розчарування. Директриса просто кивнула.

— Так. Нам відомо про аналог Старої Землі.

— То чому про це ніколи не заявляли? — приголомшено спитала я. — Якщо Корд спроможний відбудувати Стару Землю, хіба це не зацікавило би багатьох людей?

Ґледстон рушила з місця, і я гуляла поруч із нею, прискорюючи постійно ходу, щоби не відставати від її семимильних кроків.

— Брон, розголошувати цю інформацію не в інтересах Гегемонії. Нашим найкращим людям із розвідувальної служби не відомі мотиви таких учинків ТехноКорду. Жодних ідей. Тому зараз найкраща політика — це вичікування. А що там із Гіперіоном?

У мене не було ані найменшого уявлення, чи можна довіряти Міні Ґледстон, ні тоді, ні сьогодні. Проте я добре розуміла, що коли ти хочеш одержати інформацію, то мусиш спочатку чимось ділитися.

— Вони створили аналог-реконструкцію одного поета зі Старої Землі, — сказала я, — і, здається, одержимі тим, щоб ніяким чином не допустити його на Гіперіон.

Ґледстон вирвала бадилинку трави і закусила її.

— Кібрида Джона Кітса, — констатувала вона.

— Так. — Цього разу я старалася не виказати свого здивування. — Мені відомо, що тато дуже наполягав на статусі протекторату для Гіперіона. Якщо Корд має особливі види на це місце, то вони могли щось зробити… якось маніпулювати…

— Ти зараз про очевидне самогубство?

— Ага.

Вітер ганяв хвилі золотим різнотрав’ям. Попід нашими ногами в ньому прошелестіло щось дуже маленьке.

— Це цілком можливо, Брон. Але в нас немає жодних свідчень. Розкажи, що цей кібрид збирається робити.

— Спершу розкажіть, чому Корд так сильно цікавиться Гіперіоном.

— Якби ми це знали, Брон, — розвела руки старша жінка, — я би спала набагато краще. Станом на нинішній момент нам відомо, що ТехноКорд одержимий Гіперіоном багато століть. Коли Виконавчий директор Євшенський дозволив королю Біллі з Есквіта повторно колонізувати планету, це ледве не спричинило істинне відділення штучних інтелектів від Мережі. Не так давно схожу кризу викликало розміщення на Гіперіоні нашого передавача класу «світло+».

— Але ж Штінти так і не відділилися.

— Ні, Брон. Складається враження, що хай там як, а ми їм потрібні не менше, ніж вони нам.

— Але якщо вони так цікавляться Гіперіоном, то чому не дозволяють Мережі освоїти його? Так вони би й самі вже були там присутні.

— Вони стоять на залізобетонних позиціях: Гіперіона в Мережі не буде. — Ґледстон провела рукою по волоссю. Бронзові хмари в небі збрижив фантастичний реактивний струмінь. — Цікавий парадокс. Розкажи мені, що цей кібрид збирається робити.

— Спершу розкажіть, чому Корд так сильно цікавиться Гіперіоном.

— Ми не знаємо цього напевно.

— Ну, тоді давайте ваші найкращі гіпотези.

Виконавча Директриса Сенату дістала билинку з рота і замислилася.

— Нам здається, Корд займається і справді неймовірним проектом, що дозволить їм прогнозувати… геть усе. Оперувати всіма змінними просторочасу та історії як квантами інформації, яку можна обробляти.

— Їхній проект Абсолютного Інтелекту, — недбало й байдуже кинула я, абсолютно свідома власної інтонації.

— Звідки тобі це відомо? — Тепер Ґледстон не змогла приховати свого шоку.

— Який стосунок цей проект має до Гіперіона?

— Точно ми не знаємо, — зітхнула Директриса. — Але нам відомо про аномалію на планеті, яку вони не спроможні факторизувати у своєму прогностичному аналізі. Ти знаєш про так звані Гробниці часу, які вважаються священними в Церкві Ктиря?

— Звісно. Їх на якийсь час закрили для туристів.

— Так. Через нещасливу пригоду з однією дослідницею кількадесят років тому. Наші науковці підтвердили, що антиентропійні поля навколо Гробниць — не просто захист від ерозійних явищ, як широко вважалося раніше.

— А що ж воно таке?

— Залишки поля… або сили… які, по суті, рухають Гробниці та їхній вміст назад у часі з далекого майбутнього.

— Вміст? — перепитала я. — Але ж Гробниці стоять порожні. Від часу їхнього відкриття.

— Зараз порожні, — парирувала Ґледстон. — Проте все говорить про те, що вони були… ще будуть заповненими… коли відкриються. У близькому майбутньому.

— Наскільки близькому? — витріщилася я на неї.

Вираз її темних очей залишався м’яким, але порух головою свідчив про непохитність.

— Я й без того тобі забагато розповіла, Брон. Тобі заборонено про це говорити деінде. Якщо виникне необхідність, твою мовчанку ми зможемо забезпечити.

Спантеличення мені довелося ховати, вибираючи травинку, яку я й собі збиралася погризти.

— Ну, гаразд. А що ж тоді ховають Гробниці? Іншопланетян? Бомби? Таємні хронокапсули зі зворотним ходом?

— Якби ми це знали, Брон, — легко посміхнулася Ґледстон, — то випереджали би Корд, але ми відстаємо.

Посмішка зникла з її обличчя.

— Згідно з однією версією, Гробниці мають якесь відношення до війни в майбутньому. Можливо, це спроба звести майбутні порахунки, тасуючи карти минулого заново.

— Боже мій, так а війна кого і з ким?

— Нам потрібно повертатися назад, Брон, — знову розвела руками політик. — Скажеш мені тепер, якщо твоя ласка, що твій кібрид Кітса збирається робити?

Я втупилася собі під ноги,