Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

30 Розділ: Правитель Зоряного острова

Один пірат, товстий, немов бочка, гукнув дитячим привітанням Рудого Бороду, який проходив повз черговий публічний будинок. Конвой зупинився, і Борода, гидливо покосившись, кинув погляд на незграбного побратима, який розвалився на довгому дивані, усіяному подушками всіляких кольорів. Біла сорочка ящероголового створіння, забруднена в дорогому вині, була розстебнута майже повністю, розкриваючи лускатий живіт і груди. Темні штани на коротких ногах були підв'язані шкіряним поясом із золотою пряжкою у вигляді пащі змії. Крокодил лежав, курячи кальян і випускаючи через широкі ніздрі клуби їдкого диму. Під правою рукою звіра сиділа ельфійка у відвертій, майже прозорій сукні, її очі дивилися кудись у підлогу. Здавалося, ніби очі й зовсім стали мертвими. Шию напівголої ельфійки перерізав важкий нашийник із антимагічного металу. До нашийника був прикріплений тонкий, але міцний ланцюжок, кінцем якого грав крокодил. Найстрашніше було те, що кінчики вух молодої дівчини були обрізані. Ходили чутки, що якщо позбавити ельфа чи звіроподібного вух, то вони ставали ляльками в руках панів, бездушними маріонетками, іграшками. Для ельфа втратити вуха страшніше смерті. Адже після видалення краю вух ельф позбавлявся свого «Я», втрачав здатність чинити опір і боротися за життя. Така рана, яка ламала дух, не виліковувалась ніяким закляттям відновлення. Той, хто зазнав такого тортуру, назавжди забував рідних і близьких, забував себе і ставав простим витратним матеріалом. Вперше за все життя Маль охопили неабиякі страх і паніка. Ні монстри, ні навіть смерть не лякала її настільки, як перетворення на ляльку для втіх. Вуха дівчини опустилися кінцями вниз, виявляючи страх своєї господині.

- Чого тобі треба, лускатий? – Огризнувся пірат на крокодила.

 - Багатий улов у тебе, Бородо. Подивитися хотів на товар, який ведеш під таким щільним конвоєм на базар.

 - Надивився? А тепер згинь, жердяй, з очей моїх, пан не чекатиме...

 - Стривай - стривай, друже мій... мене зацікавив один із твоїх трофеїв. - Облизнувся пірат. – Продай мені свою ельфієчку, в три дорога заплачу за такий багатий улов. У наших краях велика рідкість зустріти дівчину багатої крові, та ще й таку красуню... - Крокодил косо глянув на Маль, пускаючи дим із ніздрів. Ронал розлютився та не стримав своїх емоцій, голосно загарчав і плюнув в обличчя крокодилові.

- Тільки торкнися її, ящірко, і я з тебе шкіру здеру! Не смій навіть своїми лукавими оченятами на неї дивитися!

 - Ах, ти ж псина вулична! - Схопився було пірат з лежанки, роззявивши свою зубасту пащу. Але Руда Борода спритно витяг шаблю з піхов і приставив до горла крокодила.

 - Но-но, Фіц, цей хлопець мій. Хочеш убити його? Виводь тоді свого бійця на бої, але можу сказати відразу, що твої виродки й поряд із цим перевертнем не стояли! – Огризнувся краб.

 - Нариваєшся, Бородо? Тільки з поваги до пана та його правил на острові я тебе і твою компашку жалюгідних демонишек не зачеплю. – Прошипів крокодил. - Сьогодні на боях ти і твій нахвалений перевертень продуєте, і тоді я принесу пану твою голову на знак своєї перемоги і стану найкращим піратом у всіх п'яти океанах!

- Не зазнавайся, Фіц! Одній Богині відомо, хто сьогодні помре. - Вимовляючи це, Руда Борода і не підозрював, наскільки пророчими виявляться його слова. Ракоподібний прибрав свою вигнуту шаблю в піхви і попрямував далі, а крокодил, смикаючи нервово губою і глибше затягуючись трубкою, знову впав на диван і зі злим криком смикнув ланцюг, штовхнувши рабиню до порога будівлі, і наказав притягнути ще вина.

- Скажи мені спасибі, кудлатий, а то твоя подружка вже через годину і твого імені не згадала б. – Руда Борода косо глянув на перевертня. Палкий характер цього хлопця імпонував капітанові піратів.

- Я врятував би її до цього моменту, перегризши всім вам горлянки! - Огризнувся Ронал і вишкірив величезні ікла.

 - Ха-ха, мені подобається твоя завзятість, хлопче, сьогодні перемога мені забезпечена, аха-ха-ха! - Заходився пірат сміхом і погладив акуратно розчесану бороду.

 На базарі зібралося чимало народу. Близько чотирьох десятків тупцювали на місці, дивлячись на представлений товар крізь капелюхи конкурентів. Хтось уже рвав горлянку, вигукуючи ціни і видираючи з лап продавців найвитонченіших або найміцніших рабів. Торгівля на острові була виправдана прислів'ям «Хто перший підвівся, того й тапки». Прогаваєш товар - втратиш прибуток, втратиш прибуток - втратиш частину команди, а втратиш команду - сядеш на дно.

- Отже, останній слот на сьогодні нам надасть Руда Борода. Пташки принесли звістку, що наш товариш обзавівся непоганим товаром, який звалився йому на голову з щурових нір Наріма! – Скликав народ міцний чоловік, махаючи руками до неба. Натовп згустився і влаштувався майже в парі сантиметрів від помосту, де виставляли товар. Борода гордовито пройшовся ним і став під тінню будинку, який стояв паралельно помосту. Краб потер рукоять своєї шаблі і дістав з кишені свого камзола трубку, закурив «сірий димок», який можна було дозволити собі виключно на Зоряному острові, оскільки його «бадьорі» властивості були заборонені у всіх містах імперії.

- Отже, почнімо, мабуть, з нашої найкрасивішої гості...

Один з піратів схопив Маль під руку і виштовхав на світ, виставивши перед чередою перекручених морд піратів.

 - Засмагле тільце, срібне волосся, прекрасна дівчина і неперевершений боєць, оскільки була спіймана з кортиками, викуваними, мабуть, у гномих кузнях і луком з Рандатрового дерева. А також наша панночка одна з роду «Serenum Silvam»! - Розписував глашатай гідності ельфійки, яка стояла на помості.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍