Володимир Худенко - Olya_#1

І породили вас.

Ое, ое, ое!..

Люди потроху почали рухатись, а рахи співали їм уже так:

- Ії-я, ії-я!

Веселіться, ії-я!

Вожді Гаряхи прийшли подивитись на вас,

На вашу кумедну гру…

Бух! Бух!

Рахи почали бити в свої барабани, і люди рухалися все швидше. Так вони зробились живими і могли стояти вже самі. Тоді рахи розділили їх на чоловіків та жінок, і кожному чоловіку дали жінку, і назвали їх подружжям, і веліли танцювати їм парами, і заклинали, б’ючи в барабани:

— Хвилі лагідно плещуть об береги рік,

Вони плещуть, а над ними зеленіють гаї,

Хижі марніють у луках

І догорає день…

Бух! Бух!

Тоді зробилось так, що, танцюючи, кожна з жінок понесла од свого мужа, і поки рахи гупали в барабани — народила дитину. Рахи взяли тих дітей і розселили на землі їхніх родів, а їхніх матерів та батьків одділили од них. Потому рахи вирили у землі яму і, встеливши її листям кокосової пальми, вклали туди матерів та батьків і закидали їх землею. І били в барабани, приговорюючи:

— Хвилі лагідно плещуть об береги рік,

Вони плещуть, а над ними зеленіють гаї,

Хижі марніють у присмерках, стигнуть плоди,

Та ще смачніша риба, зловлена до вечері,

Спить мати,

Спить отець.

Спить мати,

Спить отець.

Бух! Бух!

Так рахи співали і били в свої барабани три дні. А на четвертий вони відкопали землю, щоб подивитись на людей, і побачили, що ті згнили та смердять. Так між людей і з’явилась смерть.

VI.

УКАШІ

Рахи розселили перші роди по їх угіддях. Нокалі вони поселили в луках безмежних, Ішаї — поблизу гірських хребтів, Плямистоногих — поблизу гори Амарат, де ще тліють підземні вогні, Синів вітру — на узбережжі, Плакальниць — в лісах та заплавах країни Мані, Янди — в непролазних хащах, Паїма — на атолах та островах, а Укаші — в гущі смердючих мертвецьких боліт. Укаші — найгірші серед людей. Вони вигадали смертельні чари, нападали на інші селення та їли людей, а також від них повелись атані.

VII.

АТАНІ

Атані — людинововки. Їхня мати породила їх в одному з боліт за селенням Аї. У цьому селенні був лише один мешканець. Це була дівчина. Більше ніхто там не жив. Якось ця дівчина понесла. Потім прийшов час народжувати, і вона народила двох дітей — хлопчика та дівчинку. Вони швидко виросли і стали великими та сильними. Мати навчила їх володіти списом та влучно метати його.

— Ви будете такими сильними, що нікого не злякаєтесь, — сказала вона їм.

— А з ким же нам битись? — спитали її діти.

Вони хотіли якнайшвидше випробувати свою силу.