Франко І. Я. - З вершин і низин, Франко І. Я.

студії над індійською культурою, і надіявся за поворотом до Росії попасти в експедицію до Кашгару, яка мала відкопувати знайдені там кимось руїни прастарих міст, у яких надіялися познаходити також багато північноіндійських рукописів. Не знаю, чи була виряджена російським правительством ся експедиція і чи попав у неї Щербатський. «Боюсь, что дома разопьюсь»,- повторяв він кілька разів, роздумуючи про своє недалеке будуще. Пізніше чув я, що він був учасником подорожі російського престолонаслідника, а теперішнього царя Миколи II, до Індії та Японії. Нехай отсі слова разом із короткою присвятою на чолі поеми будуть милою згадкою сьому від природи і фортуни багато обдарованому, а притім простому в поводженні, щирому і чесному чоловікові.

Щоб дати можність читачам порівняти мою поему з індійським первовзором, я на третьому місці в отсій книжечці подаю дословний прозовий переклад легенди про Гарісчандру, держачися не Ріккертового віршованого, а дословного англійського перекладу тексту, що міститься в виданні. The Markandeya Purana, translated with notes by F. Eden Parroter. (Biblioteca Indica, a collection of oriental works published by the Asiatic Society of Bengal). Calcutta, 1904, стор. 32- 59» (Іван Франко. Цар і аскет. Індійська легенда. Львів, 1910, с. 3-5).

В кінці книжки додано пояснення:

 

«Сторона 22

 

У краї Косаля в великім лісі

Жив в давню давнину пустинник

славний.

 

Розцвіт чернечого життя в Індіях припадає на рік 600 п[о] Х[ристі]. Кождий правовірний буддист мусив бути ченцем. В книзі Ману говориться про се: «Коли брахманський батько родини завважає, що його лице починає вкриватися зморшками, а волосся сивіти, тоді нехай іде в ліс». Він забирав зі собою святий огонь і живився корою, корінням, лісними овочами і зіллями. Деякі жертви були приписані, як напр[иклад], гостинність. Він мав пізнавати «Веду», не приймати дарунків і бути милосердним для всіх. Чернець повинен говорити правду і благословити тих, що проклинають його. Взагалі своїми ідеалами зближалося пустинниче життя брахманців до ідеалів середньовічного аскетизму.

 

Сторона 23.

 

І дух свій углубляв в таємність

Брами

 

Брахман (Brachman, початкове значення - молитва, побожність) - творець і перший бог індійської трійці. Після книги Ману, зразу панувала темрява і був лише один бог, який істнів сам від себе (Svajambhu). Він сотворив світло і води. Відтак запліднив їх, і з того постало золоте яйце, з якого він народився яко брахман, творець світу. Він переділив яйце на дві часті і утворив з них небо і землю Потім сотворив десять праджапаті (prajapati - пан творіння), які довершили його діла.

 

Сторона 27.

 

Хай вишній Індра

Мене хоронить від лихої думки!

 

Індра - бог, підчинений трійці Брахма-Вішну-Сіва, але сам панує над сторожами світу (lokapala, також astadikpala, с[е] є сторож вісьмох сторін світу) і над іншими богами. Він панує на сході у своїм небі (svarga), до якого по смерті йдуть герої і князі і яке часами навіть за життя відвідують. Своєю ролею і різними любовними авантюрами нагадує грецького Зевса.

 

Сторона 29.

 

Немає

Страшнішого під сонцем ні на небі

Як гнів святих, брахманцеве прокляття!

 

В книзі Ману говориться про се: «Ніколи, навіть в найбільшій потребі, не повинен король доводити брахманця до гніву; бо тоді він може знищити його разом з військом і возами. Хто ж міг би уйти перед загладою, прогнівивши тих, що сотворили огонь, аби все знищити, і зробили воду морську непридатною до пиття? Кожний брахманець, вчений чи невчений, є великим божеством».

 

Сторона 31.

 

Не допустить його

Високий Індра і пресвітлий Агні.

 

Агні - бог огню, один з вісьмох сторожів світу.

 

Сторона 33.

 

А через місяць у преславний город

Варанасі прийти повинен ти.

 

Варанасі - місто над Гангесом, нинішній Бенарес.

 

Сторона 34.

 

Город весь заворушився,

Айодії міщани як уздріли…

 

Айодія («Непоборима»), нинішнє - Augh (в англійській орфогр[афії] Oude).

 

Сторона 36.

 

Кшатріє віроломний!

 

Кшатрія - каста рицарів.

 

Сторона 37.

 

Помалу наближався перед брами

Преславної столиці бога Сіви.

 

Сіва - третій бог індійської трійці».

 

Про джерела поеми І. Франко писав у листі до М. Драгоманова від 20 грудня 1892 р.: «...Я переробив тепер по-своєму одну індійську легенду (із «Маркендея-пурани», текст і переклад німецький були в ZDDMG, 73 т. XXIII), про Гарісчандру і Вісвамітру. Вийшла доволі довга поемка в 1268 віршів. Я старався цю типово індійську штуку перетягти якмога на загальнолюдський грунт, не фальшуючи її основного характеру. В «Пурані» вона - звеличення брахманізму, хоч зміст її показує брахманця Вісвамітру прямо собакою. От я і вложив ціле оповідання в уста Будди, яко полеміку проти попів-брахманів і «святих» аскетів, котрі в погоні за святістю загубили людське серце і людське чуття. Так само прийшлося змінити й кінець легенди. Задумав я сунутися з нею до «Зорі», 74 та не знаю, що з того буде».

Зберігся автограф (№ 320) - уривок поеми (с. 3-16) від слів: «Ламать і паном буть на всю вселенну…» і кінчаючи словами: «Та, так і будь! Моя дружина мила...», написаний чорним чорнилом на рожевому папері, з окремими поправками. Текст його відповідає тексту другого видання збірки «З вершин і низин». Від тексту окремого видання 1910 р. відрізняється деякими виправленнями в словах (наприклад, дмесь понад - замість дметься над; ховавсь він - замість ховаться звик; всі тайники зглубить - замість всі таємниці зглибить тощо).

У присвяті Франко помилково називає російського вченого-індолога Федора Іпполитовича Щербатського (1866-1942) Сергієм.

Подається за останнім виданням 1910 р.

«Універсальна бібліотека» - серійне видання художніх творів; видавалось у Чернівцях 1895-1899 рр.

Weber A.- Вебер Альбрехт-Фрідріх, відомий німецький орієнталіст, читав лекції з санскритської літератури в Берлінському університеті.

Шредер Леопольд (Schröder) -