Мішель Фейбер - Книга дивних нових речей

Утім я аж ніяк не стверджую, що є багато жінок, схожих на тебе! Звісно, ти — єдина у світі!

Що ж до тендерного питання в оазян, то тут усе непросто. Я досі не розібрався з їхніми статями — вони не розуміють моїх питань про це, а я не розумію їхніх відповідей! Із того, що я бачив, статевих органів у них там, де можна очікувати, немає. У них народжуються діти — нечасто, як на мене, але це трапляється, тож дехто з моїх Обожнювачок Ісуса — матері. Я б не сказав, що в їхній поведінці можна простежити якісь особливі материнські риси. Оазяни ВСІ — по-своєму — дуже пов’язані між собою і дбають одне про одного. Я прихилився до них усією душею. Мені здається, ти також полюбила б їх, якби ця пригода випала й тобі.

Ще треба сказати про оазян, що вони дуже добрі. Надзвичайно турботливі. Спочатку цього не помічаєш, але потім усе стає очевидним. Під час нашого останнього зібрання в церкві трапився такий випадок: ми всі співали, коли раптом одна з картин упала зі стелі (її було не досить надійно прикріплено — це тяжко зробити без цвяхів, гвинтів чи якихось інших гострих предметів). Картина упала просто на руку Обожнювачці Ісуса Номер П’ять. Ми всі дуже перелякалися. На щастя, панно було не надто важке, і з Номером П’ять усе гаразд — переломів немає, тільки синець. Але те, як довкола неї зібралися всі решта, було просто неймовірно. Вони всі по черзі обіймали її і гладили з неабиякою ніжністю. Я ще ніколи не бачив такого вияву загальної любові й турботи до одного з членів громади. Номер П’ять зніяковіла й засоромилася — а зазвичай вона доволі говірка! Вона моя улюблениця.

Пітер зупинився знову. Так вихваляти іншу особу жіночої статі — хоч людини, хоч не людини — було не надто тактовно, коли власна дружина почувалася невпевнено. У нього з Беа завжди були такі стосунки, коли кожен із них міг спокійно висловити захоплення іншою людиною, не важливо, якої статі, адже обоє були впевнені в міцності й непорушності своїх взаємин. Утім... Пітер, видаливши «Вона моя улюблениця», написав:

Із нею мені найприємніше спілкуватися.

Усе одно щось тут було негаразд.

Але, звісно, ніщо з цього не є для мене таким важливим, як наші з тобою рідкісні й дорогоцінні стосунки , — написав він. — Нещодавно мені так виразно згадалося наше весілля! І твоя весільна сукня, і те, як ти вдягала її згодом.

Будь ласка, пиши мені ще. Я знаю, що ти написала вже багато листів, а я не надто старанно відповідав на них, але це не означає, що я не ціную спілкування з тобою. Я страшенно скучив за тобою. І мені прикро, що тобі здалося, ніби певні теми для мене неприйнятні. Кохана, пиши про що тобі хочеться. Я твій чоловік. Ми маємо жити одне для одного.

Кохаю

Пітер

Слова ці, хоча й щирі, здавалися трохи неприродними. Тобто без підготовки Пітер сказав би все те саме, якби Беа лежала в його обіймах, притиснувши голівку до його плеча, але... писати ці слова на екрані комп’ютера й надсилати їх у космос — то було зовсім інше. Змінювалися відтінок та інтонація почуттів, подібно до того як ксерокопія зі світлини втрачає теплоту й важливі дрібниці оригіналу. Його кохання до дружини перетворювалося на карикатуру, і Пітерові бракувало хисту, щоб змалювати його як слід, яскраво й виразно.

Він відкрив третього листа Беа, маючи намір одразу настрочити відповідь на нього, але вже читаючи: «Дорогий Пітере», — і уявляючи, як надрукує: «Дорога Беа», — Пітер занепокоївся, щоб Беатріс було не подумала, ніби він намагається вислужитися перед нею. Ще більше його розхвилювало те, що це справді могло бути так. Він переглянув листа дружини, доволі довгого. У другому абзаці промайнуло щось про пошту, яка надійшла нещодавно, зокрема про якийсь лист від міської ради, у якому Пітера повідомляли, що йому належить перереєструватися у списку виборців. Заповнити якусь анкету, тому що «ваше місцезнаходження змінилося». Звідки вони довідалися? Беа не знала, чи це була просто звична передвиборча підготовка у дещо настирливішій формі, чи справжня погроза, що могла спричинити негативні наслідки. Але що він мав робити? І яка різниця? Невже Беа гадає, що його так тривожить втрата права голосу на наступних виборах? Що Пітер непокоїться через те, що у владу пролізе черговий брехливий і безликий бюрократ? Навіщо вона розповідає йому це все?

«Кохана, пиши про що тобі хочеться», — щойно переконував він дружину. Мабуть, треба було дописати: «Окрім того, із чим я не хочу мати справи».

Пітер рвучко підвівся зі стільця, опустився навколішки, стулив долоні й почав молитися:

— Господи, будь ласка, допоможи мені. Я втомився й заплутався, і випроби, які випали мені, поза моїми силами на цю мить. Укріпи мене, Господи, дай зрозуміти чітко свою мету і... допоможи зберегти самовладання. Моя прекрасна Беа самотня й заклопотана: дай і їй сили, вкажи їй мету. Дякую Тобі, Господи, за те, що її рука гоїться. Дякую Тобі також за те, що Ти явив себе Обожнювачці Ісуса Номер Чотирнадцять в її годину скрути. Я сподіваюся, тепер із нею все буде гаразд. Я молюся за Обожнювача Ісуса Номер Тридцять Сім, брат якого