Нонна Задніпряна - Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна

– Чому в гру, Аліку? Ти ж в нас такий бабій… давно мав би знати психологію жінки: для неї поміняти свою думку за хвилину – цілком нормальний процес мислення.

– Мабуть тому я і бабій…– Алік вже твердою рукою взяв пляшку й налляв собі майже півсклянки “хенесі”,– не розумію я жінок, не можу я з ними знайти спільну мову – і все тут… Тому й шукаю все життя…

І Алік одним ковтком перекинув у себе зміст склянки. Кіра поблажливо подивилася на нього.

– Чудово, Аліку. Якщо ти усвідомлюєш свою проблему – ти вже на півдорозі до її вирішення.

Кіра зробила невеличкий ковток кави:

– То ти лишаєшся?

Коньяк вже розтікся теплом по всьому тілу. Алік осоловілими очима подивився на Кіру, блаженно посміхнувся і знов, немов би передражнив її:

– А чом би й ні?

Кіра мовчки поцілувала його в губи. Поцілунок вийшов довгий і тягучий, як кава із коньяком.

– Пішли спати. В нас ще лишилося трохи ночі і цілий ранок. А як встанемо – подзвониш Ольці. Я хочу познайомитися з нею і з твоїми карапузами. Люблю маленьких дітей, хоча вони й надто швидко стають дорослими… Може разом усі кудись підемо.

Алік мовчки подивився на неї. Його погляд був скоріш схвальний, ніж навпаки, але було помітно, що він з усіх сил намагається зрозуміти, що затіяла Кіра. Але вона лише хмикнула, налляла півсклянки “чіваса” і підняла чашку із своєю кавою.

– Може ти й погано розумієш жінок, зате я непогано розумію чоловіків. Ну, давай, Ромео. За любов!

Вони обережно цокнулись.

– Ой, добре ж мені, добре…

Алік дзвінко поставив склянку на стіл і вони пішли спати. Алік одразу захропів, а от Кіра ніяк не могла заснути. Вона звикла до чіткості та ясності маршрутів, і це стосувалося не лише роботи. Із Сергієм вона дала слабину і не прорахувала найнесподіванішого, хоча й доволі очевидного варіанту відносин чоловіка й жінки – вагітність... Тож тепер треба якось викручуватись. Кіра гортала в голові можливі варіанти розвитку своїх стосунків з Аліком: “Припустимо, все буде добре, я признаюся Аліку, що вагітна, але не від нього... Припустимо, що він сприйме це нормально... А якщо ні? Якщо він втече? Мовляв, дитига не моя, отже сама виплутуйся, дорогенька, як хочеш… Чорт... Та ще й розпатякає по всьому Харкові, що я тут шляюся казна з ким, а потім хочу йому батьківство приписати…Так не піде… Думай, Кіра, думай…”