Тіна Вітовт - Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт

Два місяці тому...

- Народ, ми на дикій природі! Відчуваєте це? Повітря свободи! - викрикував хтось з хлопців, незрозуміла хто.

З приходом у ліс хлопці дикіші стали, чи що. Радіють, як малі діти. Он одні погналися, забіг влаштували, ніби дикої природи ніколи не бачили. Я пленталася в хвості групи. Не те щоб не любила подібних заходів, просто не хотілося виділятися серед подружок. А дівчата старалися поповній, вся ця затія з походом у них переплетена з їхніми романтичними очікуваннями. Навіщо мене вони з собою потягли, не розумію. І взагалі я на них образилася, могли б і раніше попередити, що хочуть зі своїми кавалерами потусити кілька днів в глушині. Мене б тут не було. Тим більше обтяжує присутність певних осіб.

- А манірним дівчаткам, камінці не жмуть у підошву, чи піднести? А то кігтики затупляться, - ось головний кандидат отримати напрям на правильну дорогу. 

Як же він мене бісить, той телепень. Ну чому цей каракал, ніяк не може змиритися з моєю відмовою? Ну не хочу я з ним бути у вільних відносинах, без зобов'язань, та й взагалі ні в яких відносинах з ним. Не подобається він мені, напружує, ще ці його брудні натяки постійно.

- Кішечко, - от згадала про нього, і вже тут як тут біля мене треться, добре хоч ніхто не прислухається до нас, - невже тобі не хочеться погуляти, отримати задоволення? А вмію багато, всі були задоволені...

Бррр... Я говорила, що він мене бісить? Та я його на дух не переношу. Якби не мої дівчата, які мене вмовили іти з ними, мене б тут не було. Я ще їм нагадаю на які подвиги пішла заради них.

Ще раз глянула на викривлену, у подобі посмішки, мармизу каракала, і скривилася. Ні, все ж потрібно було їхати до татових знайомих в гості. Можливо, там компанія куди приємніша була.

- Чому мовчиш? Твій опір мене ще більше розпалює, ти ж цього добиваєшся, своїми іграми? - ну і тупий, нормальних слів відмови не розуміє.

- Я тобі вже все сказала, мене не цікавить "погуляти і попрощатися", - намагаюся вкотрий раз достукатися до чавунної голови, - я не шукаю розваги на одну ніч.

- Я також, мені більше подобається зробити графік.

Я спідкнулася, що-що? Який ще графік? Він з якого дуба впав? Каракал, явно щось таки помітив на моєму обличчі, тому як поспішив пояснити.

- Знаєш, у мене вже є дві подружки, ми з ними зустрічаємося по графіку, трьохденному, з кожною окремо, і виходить раз в три дні я вільний. Я так вирішив, що нема чого мені без діла простоювати, ти якраз підходиш на роль третьої подружки. Думаю задовольниш мій голод у ліжку, бо цих вже мало.

Ні, він точно десь голову пошкодив, якщо таке мені розповідає. І після цих слів, ще думає, що я на нього поведусь? Кинула на нього погляд, та він упевнений, от же ж... самозакоханий. І де тільки такі ідіоти стурбовані беруться?

- Спішу розчарувати, я не вмію ділитися, нічим і ні з ким, так що твоя пропозиція мене не влаштовує, - може хоч так дійде?

- Оу, то ти гаряча штучка, - простягнув, у нього аж очі загорілися, що вже він придумав, - я подумаю, як вписати тебе на кожен день, якщо тобі раз в три дні мало.

Та він сказився! Я йому говорю одне, а він чує зовсім інше. Всі звірі лісу, ну як мені донести цьому дурбецелу, що не хочу я його, ніяк і ніколи?

Набрала вже повітря в легені, для довгої і непростої промови. Як хтось подав ідею добратися до місця нашого майбутнього табору різними способами. Хто буде швидший загадує бажання, але комусь одному, і відповідно відмовляти неможна.

Каракал підозріло задоволено глянув на мене, розтягнувши губи не то в посмішку, не то не добрий оскал. Е ні, хлопче, я так просто тобі не здамся. Я повинна, будь-якими методами, добратися туди перша.

Кожен на своїй карті позначив місце майбутнього табору. Багато хто розділився по парах, я пішла сама.

Спочатку намагалася на своїх двох пройти, але бачу так я буду остання. Обернулася барсом, процес пішов швидше. Вже долаючи, який не пам'ятаю пагорб, помітила каракала, він мене добряче випереджає, і перегнати я його не встигну, не так далеко фініш нашого змагання.

І я пішла на крайні методи. Ну моя сила люба, не підведи. Оберт в людину, клац пальцями, мені для переміщення потрібно. Охоплена туманом переміщаюся.

Ура! Я перша на місці! Задоволено танцюю, зараз позбудуся набридливого каракала.

Та радість моя була не довга. Мене занесло незрозуміло куди. Навколо старезний ліс та гори. Гори. А ми були дуже далеко від гір, так там були пагорби, але не гори, та і ліс був порядком молодший за цей. О святі перевертні, де я?