Альма Лібрем - Прикинься моїм хлопцем, Альма Лібрем

3 (3)

Свят посміхнувся. Здавалось, щиро зрадів моїй згоді. Я, якщо чесно, почувалась трошки дивно, бо не була впевнена в тому, що все-таки зможу прийти, але твердо вирішила, що зроблю для цього все можливе.

– Ходімо танцювати? Здається, ми вже трохи запізнюємось на репетицію, – висмикнув мене з роздумів хлопець.

– Так, так… Ходімо!

Стелла Давидівна справді вже була на місці, тож я мимоволі втягнула голову в плечі, вирішивши, що нам влетить по саме «не хочу». Але кількох однокласників ще не було, а хореографка явно мала своє, специфічне бачення ситуації.

Коли ми нарешті зібрались, то вислухали п’ятихвилинне бурчання на тему того, що всі танцюють не на своїх місцях, а тоді вона промовила:

– Все, з мене досить! Я міняю центральну пару.

– Як?! – обурилась Настя – власне, учасниця цієї самої центральної пари. – Я ж стільки готувалась! Я чи не єдина з усіх вмію танцювати!

Інші зафиркали. Прозвучало це у виконанні Насті дуже образливо, а головне, шалено несправедливо. Вона, ясна річ, була не єдиною «танцюючою» дівчиною.

– Це я вас сюди покликала! – використала останній «дієвий» аргумент Настя. – Це за моєю протекцією ви взагалі вчите нас танцювати!

Стелла Давидівна обдарувала дівчину таким поглядом, що стало зрозуміло: її точно замінять. Якщо до цієї миті ще були якісь сумніви, то тепер вони відпали остаточно.

– Ти танцюєш дуже широко, Анастасіє, – грубо обірвала вона. – Артистизму мало, самолюбування багато.

– Це просто шкільний вальс!

– Станеш в другий ряд.

Над тренувальним майданчиком запанувала тиша. Настя важко сопіла. Стелла Давидівна явно відчувала себе правою і не збиралась відступати від правильного рішення.

– Але я круто танцюю! – видихнула зрештою однокласниця, струснувши яскравими каштаново-рудими кучерявими прядками. – Хто, як не я?

Настя справді рухалась гарно – десять років танцювальної школи так просто нікуди не подінуться. Але вона була високою дівчиною, а ще справді себе дуже любила. Рухаючись в центрі композиції, Настя, здавалось, планувала опинитись всюди.

Так, що за її спиною навряд чи буде добре видно решту.

Але досі Стелла Давидівна, хоч і знала про проблеми, не заговорювала про зміну центральної пари. Бо Настя танцювала краще за інших дівчат, достойної заміни їй не знайшлося. Вона це розуміла, тож поступово втрачала рештки совісті, якою й так похвастатись не могла.

Що ж змінилось зараз? Невже довела?..

– Справді, – твердо промовила Стелла Давидівна, – раніше у нас була проблема з центральною парою. Але тепер я знаю, хто ще може зайняти це місце.

– І хто ж? – уїдливо поцікавилась Настя. – Валя з її центнером ваги, га?

Валентина густо почервоніла.

– Як ти можеш! Ми ж подруги!

– Дивлюсь правді у вічі, а на вагах – на числа! – фиркнула Настя. – Ти ж теж дуже рвалась в центр, так? Ну, підеш, підеш?..

– Припини, Анастасіє. Ти не маєш права принижувати Валентину, тим паче, через її вагу. Почую ще хоч слово – виставлю взагалі, стоятимеш і дивитимешся збоку. А щодо центральної пари, – Стелла Давидівна цідила слова з зусиллям, – то я хочу бачити там Любаву та Свята.

До цього моменту я спостерігала за перепалкою спокійно, ніби трохи відсторонено, але зараз вражено закашлялась, не чекавши такого.

– Ви серйозно?! – фиркнула Настя. – Вона? З новим партнером?!

– Святослав та Любава прекрасно гармоніюють, – заявила Стелла Давидівна. – Гарно виглядатимуть в центрі. Він вищий за неї. А ви з Андрієм одного зросту.

Анастасія скривилась.

– Це просто наш фотограф! Він навіть не з нашого класу!

– Яке це має відношення до краси танцю?

– Ще б балет окремий запросили! – фиркнула вона. – Ну гаразд. Хай танцюють. Тільки дивіться, бо Любка до такого партнера не дотягує. Але ми могли б помінятись… Слухай, Любаво, – вона кинулась до мене. – А давай ти з Андрюхою танцюватимеш, а я зі Святом, в центрі?

Я аж застигла від  такого нахабства.

– Серйозно! – Настя вже вважала свою ідею цілком геніальною. – Я круто придумала, скажіть? Ми зі Святом чудово гармоніюватимемо... Стелло Давидівно, що думаєте? І не доведеться терпіти Любаву в центрі, вона ж непрофесійно танцює…

– Ні, – несподівано для самої себе відрізала я.

– Ні? – заморгала Настя.

– Мені все одно, в центрі я танцюватиму чи ні, – я постаралась, щоб мій голос звучав максимально твердо. – Але я танцюватиму зі Святом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍