Марго Вольська - Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська

– Ніхто не бажав тобі злого, – заговорила Аліса. – Я ж бачила, як тобі хочеться заволодіти магією, хочеться повернути силу, яка кудись зникла…

– Я вже змирилась, – прошепотіла я, – що у мене нічого немає.

– Але воно є! Ти була сильною відьмою в дитинстві! – видихнула сестра. – І я не могла дозволити тобі так страждати.

– Я не страждала!

Це було брехнею. Я постійно відчувала себе неправильною, немов зламаною. Мені здавалось, ніби кожен має повне право сміятись наді мною – просто тому, що у них магія була, а у мене ні.

– Отже, – продовжила Аліса, – я вирішила провести ритуал, а тебе відправити до декана. Він би заодно приглянув за тобою. Але щось пішло не так… Ви взагалі, – вона звинувачувально зиркнула на Флейма, – не мали лишати її одну.

– Не мав! Але, знаєш, Алісо, коли бойова форма лізе на свободу, якось не дуже сидиться на місці! Треба спочатку запхати свою другу іпостась туди, де вона має сидіти! – обурився Есмонд.

Я зіштовхнула руки сестри зі своїх плечей і прошепотіла:

– Змовники. Ви просто… Змовники! Ні, так не буде. Я хочу розірвати цей контракт і все це припинити. А той дар, який в мене нібито прокидається, треба запхати назад, щоб він і носа більше не показував і не псував нікому життя! От! Ніяка я не сніжна відьма, я проста нездара і хочу нею ж і лишатись!

Судячи з того, як від мене відсахнулась Аліса, вона в ці злі, повні образи слова повірила. А от Есмонд, скептично скосивши на мене погляд, лише гмикнув.

– Це нічого не змінює. В будь-якому випадку, договір розірвати неможливо.

– Я його навіть не читала!

– Погодилася б жити зі мною – вже б прочитала.

– Я не стану жити зі стороннім чоловіком!

– Станеш, – похитав головою Флейм. – І не треба говорити мені про правила пристойності. Справа навіть не в тому, що ми вчитель та учениця…

– А в чому ж ще?

– В тому, – він підійшов до мене впритул та торкнувся мого підборіддя двома пальцями, змушуючи підвести на нього погляд, – що ти небезпечна. Для себе в першу чергу небезпечна, моя люба. І я буду останнім ідіотом, якщо дозволю цій силі просто так вирватись з-під контролю та пролитись у непідготований світ. Тож ти маєш вчитись. І має бути той, хто тебе врятує.

– Це не обов’язково ви.

– Тепер – обов’язково.

Наші погляди зустрілись. В напівтемряві демон здавався ще більш небезпечним, ніж досі, і у мене буквально мороз по шкірі пішов від його близькості.

Есмонд нахилився до мене та проговорив:

– Завтра чекаю у себе вдома. З речами. Якщо цього не станеться, то я прийду сюди, до твоїх батьків, і скажу, що забираю тебе.

– Вони мене не відпустять ні до кого, крім мого законного чоловіка! – вигукнула я.

– То в чому проблема? Я можу запропонувати їм руку, серце та навіть свій хвіст, – підморгнув мені Есмонд. – Тож, якщо не хочеш, аби тебе силоміць видали за мене заміж, постарайся придумати варіант, при якому тебе все-таки випустять з дому.

Останнє, що я побачила – це веселу усмішку на його обличчі. Після цього кімнату заволокло димом, а коли той нарешті розвіявся, Флейма вже тут не було.

Я лишилась з Алісою один на один. З Алісою та здатністю поховати себе заживо у кризі, а ще з розумінням того, що я трішечки не та людина, якою себе уявляла.

– Святі стихії, – прошепотіла я вражено, сама не знаючи, що робити далі. – І як тепер бути? Куди діватись? Я… Взагалі не розумію, як воно далі складеться. Я не хочу у нього навчатись!

– Мелісо, – сестра знов торкнулась мого плеча та ласкаво погладила мене, намагаючись втішити. – Послухай, бути сніжною відьмою – це ж добре! У тебе є унікальний дар, який ти можеш застосовувати так, як тобі одній захочеться!..

– Звучить не так позитивно, як тобі здається.

– Та ні, ти лише послухай… Ти ж зможеш всім на світі довести, що вони помилялись в тобі! – Аліса явно була аж надто бадьорою. – Зможеш навчитись чаклувати. Підкориш свій дар. А потім договір буде розірвано…

– Він же сказав, що це неможливо! – я стрімко повернулась до сестри, забувши навіть про свою злість на її самоуправство. – Ти щось про це знаєш?

Вона кивнула.

– Що? – я вчепилась в її руку. – Не мовчи. Алісо, ти ж розумієш, що зараз геть не час розводити таємниці!

– Та я й не збиралась, – знітилась сестра. – Демонічні договори можна розірвати, коли буде виконана умова їх заключення…

– Тобто?

– Тобто якщо ти пройдеш повний курс навчання, і Есмонд визнає, що ти вже готова стати вільною.

– Але ж там нема якоїсь процедури екзамену, нічого такого?

– Ні, – похитала головою сестра. – Нема. Він сам має вирішити. Зазвичай демони в такому випадку проводять бій…

– Нічого, – я хитнула головою. – Бій боєм, але я зможу вигадати інший варіант, як… Надійно переконати його в тому, що мене краще відпустити добровільно.