Ніка Нікалео - Брутальний лікар

— Чому ти так думаєш? Адже ти розумієш, що зробив усе можливе й неможливе, а пацієнтки все одно не стало. І тебе це дуже гнітить.

— У цьому випадку вона просто не мала померти. І це мене часом дратує неймовірно. Та досвід каже, що слід опанувати себе, що таке може трапитися і я не владний над цим. Колись я це зрозумію, колись я до цього прийду. Маю таку зухвалу надію.

— Прийдеш. За мудрість платять молодістю.

— Не всі. Декотрим це не допомагає. До старості прийдеш — або не прийдеш в гіршому випадку. А от мудрість — це питання, — зітхнув він. — Хай там як, ніхто не сподівався, що приєднається інфекція і все полетить шкереберть. Знаєш, напевно, ти вже зауважила, що чоловіки також хвилюються, проте не реагують так емоційно. Кажеш, що була глибоко занепокоєна, але ж ти не бачиш практично щодня перед собою смертельні виклики, у тебе мирний фах, по-перше. А по-друге, ти більш чутлива як жінка. Такою тебе створила природа. І так повинно бути.

— Ми такі з тобою різні?! — Віка відпила зі свого келиха ковток брунатного ароматного напою.

— Так, ми таки дуже різні. Хоча й дуже схожі. Але жінка — істота більш усвідомлена, аніж чоловік, — несподівано з незрозумілою усмішкою сказав Сергій. — Такою зробила її сама природа, Бог, якщо хочеш. Інакше вона не була б наділена функцією дітонародження. І це все пояснює: більша гнучкість, витривалість, опірність — і ще безліч ознак і властивостей, які в чоловіків проявляються не такою мірою.

— Так дивно чути це від чоловіка, — зауважила Віка.

— У цих питаннях я дослідник, науковець і лікар передусім. Тому ця думка не суб’єктивна. Вона ґрунтується на вагомих наукових розвідках. Чоловіки — це авангард людства. Усі випробування і поліпшення людської генетики найперше проходять на чоловіках. І в нас немає такої емоційності. Ми повинні йти в бій з «холодним розумом». — Сергій намагається змінити дражливу для нього тему розмови. — А якщо ми такі собі солдати передової, то нас народжується більше. А ще більше, власне, зароджується.

— Це як?

— А так, що великий відсоток гине ще у внутрішньоутробному розвитку, розумієш?!

— Не зовсім.

— Ну, наприклад, за офіційною статистикою, на 100 дівчаток у середньому народжується 108 хлопчиків.

— А не мало б бути один до одного? — поцікавилася Віка.

— Ну, умовно. І от учені, аби знайти 8 дівчаток, що їх їм бракувало, відшукали ще чоловічі зиготи, які, проте, не доживали до народження. І в цьому начебто криється велика загадка. Тоді вчені-біологи висунули теорію, що абсолютно всі нові еволюційні нововведення і випробування проходять саме на самцях. Це їх виснажує, і вони помирають швидше. Свічка, яка горить яскравіше, швидше згорає. Тому до кінця життя на двох жіночок похилого віку припадає лише один чоловік.

— Тобто тенденція підвищеної смертності чоловіків починається ще від зародка?!

— Так. Ось такі ми бідні й нещасні, — зіронізував Сергій. — Усі випробування природа чинить над нами, а жінкам дістаються лише вершки.

— Але ж і найновіше все в людській природі випадає отримати чоловікові. І в цьому є свої переваги, — зауважила Вікторія.

— Сумнівне твердження, хоча… Тому чоловіки і більше відкриті всьому новому, незвіданому й цікавому. Чоловіча природа така, що один із нас здатен «ощасливити» всіх жінок на планеті. Умовно, звісно. Проте навіть у дуже похилому віці — і це вже факт, тоді як жінка за життя продукує обмежену кількість яйцеклітин і її фертильність обмежена. Тому вона — надзвичайно дорогий матеріал для природи. У прямому розумінні слова: її виробництво високозатратне.

— Так ти хочеш пояснити чуттєву непостійність чоловіків, — хмикнула Віка.

— Ну, чуттєва постійність — це зовсім інший аспект проблеми, яка турбує жіночу стать. Тут річ не в почуттях, а в інстинктах.

— І…

— Чоловік — першовідкривач. Він хоче підкорити всі вершини світу, перейти всі ріки й перепливти всі океани. У нього від природи закладена жага до пригод, цікавість до всього нового, йому хочеться випити цистерну коньяку й відкрити всі мушлі, які тільки можливо. Розумієш?!

— Тобто чоловік апріорі не може бути лише з однією жінкою? Ти саме це хочеш мені довести?

— Може! І кажу тобі це з усією впевненістю і переконливо. Більшість саме так і живе. Але мова зараз не про це. Зрозумій, що природою закладено певні характерні риси самця і самки. Ми найперше один із видів тваринного світу. І в кожного є певна програма: самець несе генетичну інформацію з теперішнього в майбутнє. А самка — з минулого в майбутнє.

— Тобто…

— Це цікавий еволюційний експеримент, що коїть природа. Усе непотрібне вибраковується, залишається тільки найнеобхідніше, що зберігає і передає жіноча стать. Якщо в льодовиковий період потрібен хутряний покрив на шкірі, то він спершу почне з’являтися у самців, які передадуть цю генетичну інформацію заплідненим самицям. Вибач за натуралізм, але зараз я говорю про науку. — Сергій усміхнувся і погладив Вікторію по руці. — Але трансфер здійснять лише ті самці, які до появи тієї вовни чи волосся виживуть у цих суворих холодних умовах, тобто їх буде значно менше, ніж народилося, бо виживуть найкращі, найздоровіші з них. Природа відбракує слабаків і залишить тільки best of the best. І від цих найкращих зразків передасться генетика до наступних поколінь через самиць, серед яких також виживуть лише найкращі. І те саме відбудеться у зворотному порядку, коли настане період глобального потепління і хутряні покриви більше не знадобляться. Це все дуже цікаво. І самиці тут, безумовно, відіграють основну роль. Чоловіки — така собі буферна зона навколо жіночого ядра. Жіноча стать — надважлива.

— Ти хочеш сказати, що якщо Бог є, то це точно жінка?! Усе на цій землі для неї і заради неї? — із ледве прихованим задоволенням запитала Вікторія.

— Цікава версія, я вже десь чув про це. — Сергій сміється. — Але я схиляюся до думки покійного фізика-практика Стівена Гокінґа про те, що Всесвіт — система настільки досконала, що не передбачає якоїсь надістоти, яка мала б це все налаштовувати й скориговувати або навіть створювати.

— Ну, звісно, з фізиком сперечатися безглуздо. Його думці може опонувати лише фізик. Я знаю те, що я знаю. Так от, Ейнштейн ніколи не заперечував Його існування. І