Адалін Черно - Стань моїм першим, Адалін Черно

Глава 7

У кімнаті темно, але я однаково боюся розплющити очі. Ковдру до підборіддя натягую й лежу, прислухаючись до своїх відчуттів і шуму води в душі.

Виявляється, Кирило дуже любить чистоту. Йде митися відразу після сексу. Я теж хотіла, але просто не могла зішкребти себе з ліжка після того, як мене накрило другим оргазмом. Залишилася лежати впоперек, а щойно за ним зачинилися двері, залізла під ковдру.

Відчуття поки що… дивні. Фізично в мені нічого не змінилося, а ось морально. Я не можу прибрати з обличчя безглузду щасливу усмішку. А ще не знаю, що мені робити далі. Прикинутися сплячою? Піти в душ, зібратися й поїхати? Або зробити це зараз, поки Кирило все ще у ванній кімнаті?

Звуки душа припиняються, і я починаю імітувати сон, але за секунду розумію, що не вдасться. Мене викаже серце, що гуркотить під ребрами.

Кирило виходить із душу лише в рушнику на стегнах, клацає вимикачем, і кімнату освітлює тьмяне світло настінних світильників. Я тим часом розглядаю його тіло. Воно в нього бездоганне. Широкі плечі, пружні м’язи на руках та грудях, кубики на пресі. Про те, що приховане під рушником, намагаюся не думати. Судячи з пекучого відчуття між ніг, там у нього точно не як в античних статуй.

Кирило повертається до мене спиною, підходить до столу, і я помічаю на його плечі невелике татуювання. Декілька ієрогліфів. Придивитися не виходить, тому що Кирило повертається й дивиться на мене пильно. Розглядає та мовчить.

— Можеш, будь ласка, подати мені рушник? Або халат, — киваю на кинуту на підлозі білу тканину.

Кирило вигинає одну брову, але нічого не каже. Стягує зі своїх стегон рушник, залишаючись голим, і кидає його мені. Я бентежусь, беру рушник і швидко встаю, обмотуючи його навколо.

Біжу в душу, щоб освіжитися. З полиці беру його гель для душу. Ті, що стоять на раковині — жіночі, але їх я б нізащо не взяла. Його гель пахне сандалом та цитрусами. Чисто чоловічий аромат, який мені несподівано приходиться до смаку. Щедро наливаю його в долоню та розмазую по тілу. Волосся намагаюся не мочити, щоб не довелося запитувати, чи є в Кирила фен.

Коли виходжу з душової, довго стою на килимку з увімкненим в умивальнику краном. Уявлення не маю, як до нього вийти. І що говорити. Та й чи треба говорити? І телефон я із собою не взяла. Так би хоч Нінці написала, запитала, що робити після сексу з людиною, про яку все життя мріяла й думала, що ніколи не дотягнутися.

Я все ж таки знаходжу в собі сили вийти. Клацаю замком, опускаю ручку дверей. У спальні панує те саме тьмяне освітлення. Я швидко проходжуся по периметру й натикаюся на Кирила, що мирно лежить на ліжку.

Невже спить?

Я прикриваю двері ванної кімнати й підходжу ближче до ліжка. Судячи з того, як розмірено і спокійно здіймаються його плечі, він справді спить. Стає ще незручніше. Я гадки не маю, що робити. Збиратись і йти? Але тоді, мабуть, доведеться його розбудити й сказати, щоб зачинив двері. Лягати поруч із ним якось занадто.

Я підходжу до стільця, витягую з-під сукні трусики й, розправивши їх, натягую на себе. Тремтячими руками тягнуся до одягу, коли чую суворий наказ:

— Облиш. Труси зніми та йди до мене.

Я здригаюся від несподіванки. Руки до голих грудей притискаю й повертаюся до Кирила. Все так само лежить із заплющеними очима, ніби мені це почулося. Може, і справді почулося?

Коли Кирило розплющує очі й перевертається на бік, підкладаючи руку під голову, розумію, що не почулося. Точно кликав до себе.

— Я тобі час дав, щоб ти не соромилася, — каже. — Не скористалася, знімай зараз. Сміливіше, — додає, зауважуючи, що я не рухаюся. — Пів години тому ти не соромилася.

Я спалахую і швидко стягую трусики. В моїх діях мало сексуального. Зараз я найменше схожа на спокусницю.

Іду до нього, сідаю на ліжко, закидаю ноги й залажу під ковдру. Ту саму, якою вкрився він.

— Так уже вийшло, що в мене двоспальна ковдра, а тому тобі доведеться лягти ближче.

Кирило швидко підтягує мене до себе й лягає на подушку. Клацає вимикачем біля ліжка й розслабляється. Я ж лежу, боячись поворухнутися. Руки по швах, погляд суворо перед собою, серце гуркоче в грудях, а в голові снує тонна думок і всі — навколо того, що сталося, і його останніх слів. Сподіваюся, вони стосувалися моєї цноти, а не моєї особистості. Якщо Кирило здогадався, хто я, вранці на нас чекає серйозна розмова, до якої я вже точно не готувалася.

— Ти голосно думаєш, — звучить раптово. — Не можу заснути.

— Я можу піти.

— Спи вже, — з усмішкою зауважує Кирило. — Я не відпускаю жінок із моєї квартири, не подбавши про те, як вони дістануться додому. Діму я відпустив, для таксі я надто втомився. Викличу тобі машину вранці, гаразд?

Кирило вкриває мене ковдрою по шию і знову підкладає долоню під голову.

— Можеш розслабитися. Усе було круто, мені сподобалося, ти отримала задоволення. Про те, чому ти вирішила це зробити зі мною, поговоримо вранці.

— Це обов’язково?

— Ні. Але я волію знати, з якою метою молода дівчина, бувши незайманою, вибирає собі в партнери дорослого чоловіка, набагато старшого за неї.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍