Борис Валеріанович Ляпунов - Людина дивиться в завтра

питання: чим живити вогняний струмінь, де взяти енергію для роботи нагрівальних індукторів струмів високої частоти, ультразвукових та квантових генераторів? Адже потреба в енергії буде чимала. Певно, знадобиться велика електростанція, та ще, може, й не одна.

Термоядерні реактори «ось що дасть потрібну енергію. У більш віддаленому майбутньому, коли навчаться передавати її на великі відстані без дротів, не буде потреби споруджувати атомні енергоцентри поблизу будівельних майданчиків і тягнути до них лінії передач. Електроніка вже тепер потроху відкриває шляхи до бездротяних електромагістралей. Це так звана електроніка великих потужностей.

Є й інший вихід: геліоенергетика, для використання якої найпридатніше пекуче сонце пустель. Певну ділянку пісків неподалік будівництва покриють секціями напівпровідникових батарей. Якщо скористатися хоча б третиною площі Каракумів, можна одержати десять мільярдів кіловат енергії «далеко більше, ніж дають нині всі електростанції земної кулі. Так чи інакше, а енергію для опорядження Землі буде знайдено.

Самої води замало для того, щоб перетворити піски на родючі землі. Пісковик, як, до речі, й інші непридатні для хліборобства ґрунти, треба поліпшувати, змінювати його структуру, а в разі потреби позбуватися солей. В цьому допоможуть хіміки, котрі вже навчилися виготовляти спеціальні полімерні препарати.

Виведені біологами нові сорти рослин, які не бояться холоду, допоможуть в освоєнні тундри. В природі є бактерії, що виділяють у ґрунт тепло. Якщо біологам пощастить вивести їх на Крайній Півночі, то там зможуть рости і звичайні рослини.

Для наступу на вічну мерзлоту стане в пригоді підземне тепло. Давно й уперто борються люди з нею, та ворог дужий: на земній кулі він захопив чверть суходолу, а в Радянському Союзі «площу, що дорівнює Європі…

Передбачають різні способи. Власне, всі проекти утеплення Арктики спрямовані на те, щоб поступово зменшити зону промерзлої землі. Підраховано, що лише за допомогою підземного тепла можна буде прогріти мільйони квадратних кілометрів скутих холодом земель і перетворити тундру на родючий край.

З цією метою доведеться прокласти мережу труб від поверхні до глибинних джерел гарячої води. Звільнене тепло знищить мерзлоту, допоможе змінити клімат полярних країн і потіснити кригу. Воно дасть енергію, гарячу воду й пару як старим, так і новим містам і селищам, що виростуть в утепленій Арктиці.

Коли ж підземного тепла не вистачить на перетворення всіх холодних районів, то в більш віддаленому майбутньому, певно, прийде на допомогу ядерна енергія.

Будівельники півночі та й інших місць зможуть використати кригу. її можна армувати як сталевою арматурою, так і пластмасовою. Міцніша сталева арматура дасть змогу споруджувати крижані будинки. Пластмасова придатна для будівництва крижаних доріг, аеродромів.

Крижане будівництво не обмежиться лише наморожуванням гребель, набережних, дамб. Інженерна думка сягає далі. Очевидно, для надвелетенських гідроспоруд та й для інших будівництв майбутнього замість землі, каменю й бетону використовуватимуть кригу.

Тоді можна було б створювати штучні острови, які плавали б і в південних морях. Виготовлені хіміками теплоізолюючі прокладки захищали б кригу. Низьку температуру можна також підтримувати, проклавши в кризі систему труб з охолоджувальною рідиною «своєрідне «центральне охолодження» споруди.

Холод вирішуватиме ще одне завдання. Як і тепло, він допоможе опріснити морську воду. Адже крига в північних морях прісна, солі не потрапляють у крижані кристалики навіть тоді, коли вода дуже солона. Однак скористатися прісною кригою півночі для того, щоб дати воду посушливому півдню, надто складно. Куди легше заморожувати взимку підземні солоні води та брати звідти прісний лід. Це спростить зрошування й, взагалі, водопостачання південних районів, наприклад Казахстану, Приуралля, Заволзьких степів та інших місць, де бракує води.

Можливо, тоді й не буде потреби будувати канали та повертати назад річки. А втім, остаточне рішення прийде згодом.

У майбутніх проектах перетворення природи «не самі лише канали та греблі, дамби та гідростанції. Життя ставить перед інженером чимало й інших завдань: з’єднати острів з материком чи сусідні острови або навіть континенти, прокласти дорогу крізь гори, побудувати залізниці й автостради, що простяглися б на десятки тисяч кілометрів. Масштаби таких споруд перевершать усе відоме донині.

Яке вирішення цих завдань бачимо ми у висунутих нині проектах?

Тунель через протоку здебільшого пропонують прокладати під морським дном. Певного досвіду великих робіт під водою вже набуто, щоправда, вони мали дещо інше спрямування. Так під час другої світової війни англійці проклали нафтопровід по дну Ла-Маншу.

Ми спроможні заглибитися в товщу дна навіть на кількасот метрів. Ми зуміємо зробити підводно-підземний шляхопровід такий широкий, щоб у ньому вільно розмістилися і автомобільна дорога, і кілька залізничних колій. Будуть тут і вентиляційні канали, і дренажні труби, що очищатимуть повітря від вихлопних газів та вогкості. Трасу тунелю треба вибрати з невеликими схилами, які легко долали б електровоз і автомобіль.

Можна уникнути земляних робіт, якщо зібрати тунель з покладених на дно труб, точніше «на донні опори. Такий плаваючий тунель спорядять ще своєрідними плавцями «так званими стабілізуючими поверхнями на зразок рульових, тільки закріплених нерухомо. Тоді труба не коливатиметься, навіть якщо по ній рухатимуться стрічні потоки автомобілів і поїздів.

Сухопутний шлях може бути під водою, але можна й крізь гори прокласти водяну трасу, якщо через перешийок прорубати тунель, а при вході й виході влаштувати шлюзи. Можна провести паралельно ще й залізничний тунель і зробити спільну вентиляцію, вивівши труби на поверхню.

Залишається сказати, що тунель можна прокласти і в крижаній товщі. Це знадобиться тоді, коли люди почнуть освоювати Антарктиду. Вона ховає під своєю крижаною шапкою чимало багатств.

З кригою впоратися легше, ніж з ґрунтом. Треба тільки мати на увазі, що не всі льодовики нерухомі. Отож трасу доведеться вибирати там, де немає загрози зсуву. Все інше роблять так, як у звичайному тунелі. Всередині його можна буде «в разі потреби «збудувати електрифіковану залізницю.

Запроектовано також велетенські мости через протоки «найскладніші інженерні споруди, що вимагають видумки й точного обчислення. їхня довжина «десятки кілометрів, висота над водою «десятки метрів. Щоб спорудити їх, потрібно чимало міцних бетонних опор. Мостами пройдуть автостради та залізничні колії.

В сейсмічно небезпечних районах, де землетруси можуть зруйнувати