Стружик Лев - Майнкрафт: Пригоди в Рост Нікітосі, Стружик Лев

Розділ 9. Битва з Босом Клодсом

Микита, Максим і Жако стояли біля вузького вікна дерева-мерії, напружено спостерігаючи за тим, що відбувається на вулицях Рост Нікітоса. Місто, ще кілька годин тому таке мирне й затишне, тепер опинилося під владою хаосу: мародери розносили вулиці, нишпорили по будинках і грабували крамниці, несучи з собою коштовності, які вдалося знайти. І вся ця руйнація була чітко скоординована — немов за наказом могутнього лідера.

— Дивіться! — вигукнув Максим, показуючи на одного чоловіка у важких металевих обладунках, що йшов, не ховаючись, і з якимось зловісним задоволенням дивився на всю цю руйнацію. Його лице було суворим, а очі холодними, наче два кристали льоду. На його груди висіли важкі медалі, а з рук до землі звисала довга залізна палиця, що з кожним кроком лунко стукала об бруківку.

— Це він, — прошепотів Жако. — Це Бос Клодс.

Микита з Максимом переглянулися, і на їхніх обличчях з'явився вираз рішучості. Тепер вони знали, хто стояв за всім цим хаосом. Бос Клодс виглядав, наче якийсь лиходій зі стародавніх легенд, тільки що дуже реальний, і його погляд випромінював зловісну радість.

— Нам треба придумати, як його зупинити, — твердо сказав Микита. — Інакше він знищить усе місто.

— Я згоден, — погодився Максим. — У нас повинно бути щось на кшталт плану Б... Плану, що допоможе позбутися цього... скумоїда раз і назавжди.

— Ідея хороша, — задумливо сказав Жако. — Але Клодс, мабуть, знає наші основні точки оборони, якщо він осмілився напасти на саму мерію.

Вони почали обговорювати план. Микита запропонував зосередитися на тому, щоби заманити Клодса ближче до самого дерева, де можна було б використати міцні барикади та численні кімнати, щоб захистити себе й зірвати його план. Максим, підхопивши ідею, запропонував, що вони можуть відволікти мародерів, заманюючи їх вглиб дерева, поки інші жителі знайдуть укриття. Жако, розмірковуючи над їхніми словами, згадав про артефакт, захований у дереві-мерії, який, за легендами, міг би допомогти в битві, якщо його правильно використати.

— Якщо вдасться, ми зможемо їх витіснити з дерева й виграти час, поки жителі знайдуть укриття. Але треба діяти швидко, — сказав Жако.

Щойно вони узгодили план, як раптом дерево-мерія різко затремтіла. Стовбур скрипів, і пил посипався з балок. Клодс і його мародери добралися до їхнього останнього притулку. Мародери з іржавими сокирами і молотами почали бити по основі дерева, намагаючись пробитися всередину. З кожним ударом дерево здригалося, наче жива істота, яка відчувала біль від ворожих доторків.

— Потрібно захищати дерево! — вигукнув Жако.

Вони кинулися вниз по вузьких сходах, що вели до головного входу. Пробравшись до зали, вони побачили, як мародери вже встигли пробити діру в одній зі стін і тепер намагалися увірватися всередину. Попереду стояв Бос Клодс - величний і незворушний, наче скеля, чоловік, що видавав накази своїм мародерам, немов командуючи військом роботів.

— Увірватися! Захопити все, що є! — кричав він, не помічаючи наших героїв.

— Гей, ти, Клодсе! — вигукнув Максим, сміливо виступивши вперед. — Думав, що ми дозволимо тобі зруйнувати наше місто? Ти помилився!

Клодс зупинився і з презирством поглянув на Максима. Потім, побачивши Микиту й Жако, посміхнувся:

— О, я бачу, що маю справу з молодими героями! Як зворушливо... Ви дійсно думаєте, що можете зупинити мене? Мої мародери це моя сила. Вони слухаються мене беззаперечно, а значить, ваша відвага марна!

Жако, поборовши страх, глянув просто в очі Клодсу:

— Ти недооцінюєш нас, Клодсе! Це дерево вистояло крізь століття, і ти не зруйнуєш його так легко.

Клодс лише похитав головою і, кивнувши мародерам, віддав команду:

— Знищіть їх!

Мародери з криками кинулися на Микиту, Максима і Жако. Від ударів лунали глухі звуки, що віддавалися по всій залі. Кожен намагався відбиватися, як міг. Микита ухилявся від ударів, Максим відбивався палицею, яку знайшов на підлозі, а Жако, швидкий і спритний, використовував невеличкий ніж, щоб захищатися.

Раптом, коли битва досягла свого піку, один з мародерів прицілився й вистрілив зі стріли, яка миттєво пронеслася крізь повітря. Вона полетіла просто у Микиту. Він навіть не встиг помітити, як стріла прошила його руку, і від болю впав на підлогу.

— Микито! — з жахом вигукнув Максим, кинувшись до друга.

Микита намагався стримати біль, але по його обличчю було видно, як йому важко. Максим упав на коліна поруч із ним, тримаючи його за здорову руку.

— Микито, тримайся! — прохрипів Максим, намагаючись підбадьорити друга. — Ми ж обіцяли перемогти, пам'ятаєш?

— Обіцяв, — хрипло відповів Микита, намагаючись усміхнутися крізь біль. — І ми це зробимо... як би не було важко.

Жако, побачивши стан Микити, спрямувався до них, відбиваючись від мародерів. Він швидко оцінив ситуацію і подивився на Максима:

— Ми не можемо залишатися тут. Нам треба знайти інше місце для оборони, поки Клодс не дістався до верхніх рівнів.

Але Бос Клодс не давав їм шансу відійти. Він підійшов ближче, зловісно посміхаючись:

— Я знищу вас так само легко, як ваше місто! Думаєте, цей символ вашої історії врятує вас?

Максим із гнівом глянув на нього:

— Це дерево більше, ніж ти можеш уявити. І ми ніколи не дозволимо тобі захопити його!

Клодс лише посміхнувся й підійшов ще ближче, не зводячи холодного погляду з Максима. Він вже був готовий завдати фінального удару, як раптом дерево знову затремтіло цього разу від несподіваного могутнього звуку, що лунав з глибин його стовбура.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍