Sancho Pansa - ТІнІ СицилІЇ , Sancho Pansa

   Вибігаючи в головну залу Марія зустріла Анну, яка прийшла попередити її що їх підставили, нічого не зрозумівши дівчата вибігли в головну залу де Влад уже почав убивати охорону і мафію людей Антоніо, побачивши дівчат він сказав:

В нас тут невелика проблема, хватайте зброю і допомагайте мені – з задишкою казав Влад душачи одного з охоронців,

Дівчата послухавшись його почали помагати, в метушні Анна помітила, як біля головного входу хтось проривається в середину, то був Назар разом з Дашою. Зібравшись до купи вони почали відстрілювати ворогів, ідучи до виходу вони помітили, як під’їжджає поліцейська машина з якої виходить той самий Влад, який приходив п’яним до бару, побачивши працівниць того бару він вирішив їм допомогти і відвів їх до їхнього авто, використавшись шансом вони взяли динаміт і пішли в сторону стіни, за якою було саме сховище. Не зрозумівши, що відбувається, поліцейський побіг з ними і зрозумівши все дістав пістолет і направив в їхню сторону, стоявши в ступорі офіцер чекав на підмогу, в той час як грабіжники стояли і не рухались, не мігши дістати зброю вони стояли і не рухались намагаючись з ним домовитись. Поліцейський стоячи майже за три метри від них почав кричати щось про закон і суд, в момент цього в нього врізається вантажівка, що роздавлює його об стіну. Дивлячись на цю картину ніхто нічого не розумів і в цей момент підірвалась стіна банку, головне в цьому було те, що вона підірвалась з середини сховища. Побачивши молодого хлопця, який лізе на вантажівку, вони зовсім стали в ступорі, хлопець в цей час почав кидати мішки з грошима і якісь документи в вантажний відділ вантажівки при цьому сказавши зівакам:

А ви чого стоїте, вам що гроші не потрібні? – сказав хлопчисько з посмішкою до вух, А ти взагалі хто такий? – запитав в нього Влад дістаючи пістолет Тебе це цікавити буде, якщо ми не зможемо забрати ці гроші, - сказав хлопчисько кидаючи мішки з грошима,

Нічого не сказавши вони почали допомагати хлопцю, повідомивши всім що в них залишилось всього сім хвилин і сорок вісім секунд до приїзду поліції, в цей час на звуки вибухів почали збігатися охоронці, на себе їх взяв хлопчисько діставши катану з піхви, не встигши зреагувавши Влад з Назаром дістававши зброю не встигли зробити жодного вистрілу побачили кучу трупів, хлопець стояв на вулиці серед тіней, злегка освітлений світлом ліхтаря. Кілька тіл охоронців лежали поруч, а на бруківці виднілися темні плями крові. Він посміхався – холодно, без жодного каяття, тримаючи в руках катану, з якою повільно стікала кров. Легким рухом він провів тканиною по лезу, витираючи його, ніби це була лише звичайна справа. Влад і Назар мовчки спостерігали за цим. Назар стиснув кулаки, а Влад тихо прошепотів:

Цей хлопець грає не за нашими правилами.

Після чого хлопець помітив, що в їхньому колективі не вистачає ще декількох людей, побігши в середину банку хлопець відразу направився в сторону кабінету, зайшовши в нього він помітив як Санчез б’є чоловіка в костюмі, а на столі сиділа молода дівчина на колінах Антоніо, сам директор був уже з перерізаним горлом, нічого не сказавши хлопець схватився на меча але йому завадила дівчина діставши пістолет і направивши на нього. Хлопець завмерши на місці заховав меча, Санчез, який впізнав хлопчиська, підійшов до нього і захотівши його ударити той його зупинив, намагаючись чихнути хлопець дістав маленького ножа і встромив його Санчезу в ногу, чоловік закричавши від болю ударив його по голові, від чого той втратив свідомість. Посміявшись над цим Антоніо разом з дівчиною покинули кабінет, Санчез в свою чергу продовжував лупцювати хлопця, через декілька хвилин Санчез втомився і захотівши сісти він відчув, як дуло від пістолету притиснуте до його голови не встигнувши повернути голову Даніель стріляє і вбиває боса мафії. В той час Влад з іншими направились до порту, як їм наказав хлопець з мечем і почали завантажувати все на вантажний корабель, чекаючи хлопців Влад згадав слова боса і самого хлопця: «якщо мене не буде довше години, тікайте», після чого він закурив сигарету і стояв на порту відраховуючи кожну секунду їхнього часу.

     Даніель взявши на руки хлопця побіг в сторону машини на якій вони повинні були тікати, прийшовши Даніель поклав хлопця на заднє сидіння а сам сів за кермо, не знаючи куди їхати він взяв напрямок до квартири. По дорозі туди він все ніяк не міг зрозуміти, як Ірина з’явилася тут і ще бос переживав за Валерію, яка залишилась там одна. Приїхавши на квартиру Даніель нікого не знайшов, обійшовши квартиру ще декілька разів він почув як в туалеті хтось змив воду, відкривши двері він побачив хлопця який прийшов до тями, той в свою чергу сказав йому, що їм потрібно бути в порту через сімнадцять хвилин, а якщо вони не встигнуть тоді прийдеться їхати машиною до самої Сицилії. Без слів вони сіли в машину і направились в порт. Приїхавши в порт хлопці вийшли з машини і зустрівши їх Влад почав розповідати Даніелю про хлопця, що в той час почав розливати бензин і перевертати бочки з нафтою, просячи когось дати йому запальничку або сірники. Загорівшись вогонь створив кільце вогню, яке завадило проїхати поліцейським машинам, офіцери в свою чергу почали стріляти через вогнище, влучивши в хлопця який стояв і сміявся з тяжкими ранами, на нього почала кричати Даша, щоб той забирався на корабель без витівок на що той згодився і заліз. Дивлячись з кораблю на вогонь який захищає їх від страшного життя або навіть від смерті, хлопець згадував всі свої спроби розбагатіти і стати незалежним, що пустив сльозу, порт горів ніжно жовтим полум’ям освітлюючи темний сирий порт від якого відпливав їх корабель.

    На порту Даніель зразу розповів про Ірину і те що вона зрадила їх, в той час Даша і Марія почали перев’язувати рани хлопця розпитуючи його ім’я, але той мовчав і нічого не говорив. Через п’ятнадцять годин в морі вони прибули до Сицилії, приїхавши до бару вони нічого не замітили окрім листа по серед приміщення, в якому було лише одне слово: «Вибачте», зрозумівши від кого цей лист дівчата почали шукати Валерію зайшовши в кабінет Валерії, який завжди був відображенням її характеру: акуратним, затишним, але водночас функціональним. На стінах висіли кілька старих карт, що нагадували про її увагу до деталей та любов до стратегії. На письмовому столі, вкритому темним деревом, завжди був порядок: акуратно складені документи, записник з витонченим шкіряним переплетом і невелика скринька, в якій вона зберігала свої улюблені кухонні ножі. На підвіконні стояв горщик із невеликою лавровою рослиною — її символом спокою і творчості. У повітрі завжди відчувався легкий аромат ванілі, який нагадував про вечері, які вона готувала для сім’ї. Кабінет був її безпечним місцем, де вона планувала майбутні переговори і коротко відпочивала між завданнями, дівчата побачили зовсім іншу картину, спокій зник, поступившись місцем напрузі. Документи валялися на підлозі, розлетівшись хаотичними листами. Кілька сторінок, що раніше лежали ідеально рівно, тепер були зім’яті. Стіл, завжди акуратний, тепер виглядав спустошеним: шкіряний записник валявся на підлозі, а скринька з ножами лежала перевернутою, її вміст розкидався по килиму. У вікно пробивалося тьмяне світло місяця, яке підсвічувало хаос у кімнаті. Кабінет, який колись випромінював порядок і гармонію, тепер став місцем хаосу і трагедії — відображенням несподіваної смерті Валері. Дівчата відразу почали плакати, а новий знайомий без всяких слів взяв мертву дівчину на руки не злякавшись забруднитися кров’ю і поніс її до машини, в кабінеті де уже був безлад, був лист бумаги на якому було написано одне слово: «Люблю», це слово було написано кров’ю дівчини. Сівши в машину хлопець сказав всім їхати за ним. Приїхавши до порту він знайшов дерев’яний човен і простеливши м’які подушки і ковдру поклав дівчину туди, відправивши її у вільне плавання. Відпливаючи дівчину покривало сяйво повного місяця, а вода була на стільки спокійна що навіть не було хвиль, зупинивши човен Анна сказала, що вони не можуть так її похоронити на що хлопець відповів: « так буде благородніше», відвівши дівчину від човна хлопець налив спирту на човна і підпалив його після чого попросив когось прочитати молитву, а сам відійшов щоб не заважати, не давши йому піти Даша схопила його за руку і попросила залишитися.