Sancho Pansa - ТІнІ СицилІЇ , Sancho Pansa

ТОМ 5 "Місто Барі"

Ввечері, хлопці тримали напрямок в сторону порту, щоб взяти корабель для перевезення вантажу, а тобто зброю і маскування з фальшивими документами. Вечірній порт Сицилії огортав м’який золотавий світ місяця, що відбивався у спокійній, майже дзеркальній воді. Теплий вітерець з моря приємно освіжав, легенько колихаючи пришвартовані човни й наповнюючи повітря солонуватим ароматом. Ліхтарі, розташовані вздовж причалу, кидали м’яке світло на мокрі дерев’яні дошки, які потріскували під ногами відвідувачів. Даніель і Влад йшли мовчки, обмінюючись короткими поглядами. Їхній крок лунав глухо в напівпорожньому порту, де залишилося лише кілька рибалок і матросів, які завершували свої справи. Перед ними стояв невеликий білий парусний корабель, ніби зійшовший зі старих фотографій. Його витончені обводи були підсвічені місячним світлом, яке грало на поверхні чисто пофарбованого борту. Дерев'яна палуба виглядала доглянутою, а високий щогловий парус повільно погойдувався від подихів теплого вітру. На кормі можна було побачити маленький, але вишуканий напис із назвою корабля, викарбуваний золотими літерами.

— Красиво, чи не так? — тихо сказав Влад, зупинившись біля причалу.

— Наче іграшковий, — відповів Даніель, пильно вдивляючись у корабель. — Але таких "іграшок" вороги не очікують.

Корабель здавався тихим і ненав'язливим, але саме ця скромність могла бути його перевагою. Його розміри дозволяли швидко маневрувати між островами, а білий корпус легко маскувався в місячному світлі, майже зливаючись із горизонтом. Ще раз оглянувши корабель хлопці, почали заносити у трюм всі потрібні речі для пограбування. В той час дівчата, а тобто Даша, Марія і Анна їхали в Барі на машині, приїхавши туди місто Барі зустріло дівчат теплим вечірнім сяйвом. Вогні ліхтарів відбивалися у вузьких вуличках, викладених старою бруківкою, а на горизонті мерехтіли вогники порту. Уздовж центральних алей ще тривало життя: невеликі кав’ярні й ресторани запрошували своїми ароматами, а місцеві жителі неквапливо прогулювалися, обговорюючи події дня. Машина повільно їхала через вузькі вулиці, облямовані будинками з теплими жовтими фасадами, які, здавалось, зберігали тепло сонця навіть після його заходу. На кожному розі виднілися крихітні балкони, прикрашені квітами, які в темряві виглядали, як живі тіні.

— Красиво тут, але відчувається якась напруга, — тихо сказала Марія, озираючись на старовинні будівлі, які мовчки спостерігали за ними.

Віддалений шум порту й крики чайок додавали особливої атмосфери — Барі був живим, але зберігав у собі тіні своїх таємниць.

   Приїхавши в місто дівчата з самого початку поїхали шукати квартиру для проживання, квартира повинна була бути великою, мінімум для шести людей, бо Ірина залишилась з Валерією в Сицилії, щоб допомогти доглядати за баром. Дочекавшись хлопців дівчата почали їм допомагати переносити речі до нового місце проживання. Через дві години підготовки Даніель почав розповідати план, суть плану була в тому, щоб хитрістю отримати доступ до сховища і тихо все вивезти з відти. Обговоривши план дій, всі пішли займатися своїми справами і підготовлюватися до всіх можливих варіантів.

    Сидячи в машині хлопець прокинувся від стуку в скло, то був поліцейський, опустивши скло він почув:

Доброго дня, патрульний Влад Філіпо, можу я побачити ваші документи? – запитав поліцейський спокійним голосом, від нього пахло сильним перегаром, а весь одяг був пом’ятим, Звісно можна, а що за причина перевірки? – запитав хлопчина дістаючи документи, Просто помітив, що ви довго тут стоїте, тутешній? – знову запитав поліцейський, Ні я вчора приїхав в Барі і тепер шукаю прихисток на декілька днів – відповів хлопець з посмішкою на обличчі.

Перевіривши документи поліцейський вибачився і сівши в машину поїхав в сторону банку Санчеза. Хлопець уже встиг проїхати територію на які відбудеться пограбування, заводячи машину хлопець побачив конвой з трьох невеликих вантажівок в яких сиділи люди, він одразу подумав про мафіозі, але потім зрозумів, що охорони буде більше ніж зазвичай. Приїхавши на свою нову квартиру хлопець розклав все що в нього було: меч в піхві, пістолет з однією обоймою, мотузку, динаміт і декілька кілограмів цукерок. Поглянувши на свій інвентар хлопець уже придумавши, що робити, поїхав в сторону банку. Банк стояв у самому серці міста, мов біла перлина серед зеленого моря. Його велична архітектура вражала: колони з різьбленим орнаментом підпирали фасад, а мармурові стіни сяяли в світлі місяця, ніби відбиваючи його холодний блиск. Навколо будівлі розкинувся невеликий парк, де доглянута трава й стрункі дерева створювали оманливу ілюзію спокою. Але за цією красою ховалася сувора реальність. Біля входу стояли озброєні охоронці, їхні постаті чітко вирізнялися на тлі білосніжних сходів. Усередині, за товстими броньованими дверима, ховалися не лише гроші, але й таємниці, які цей банк охороняв із такою завзятістю. Це місце виглядало недоторканним, мов фортеця, але «навіть фортеці падають» подумав про себе хлопець стоячи перед ним піднявши голову ніби якийсь чудак, після чого його прогнали з відти. 

   Через три дні план був вигаданий і прослуханий декілька разів, настав час діяти, Даніель разом з Владом перші поїхали на машині, а дівчат в свою чергу відвіз Назар, який після чого чекав сигналу разом з Дашою. Влад з самого початку зайняв місце охоронця, а Даніель представився клієнтом, дівчата в свою чергу зайняли місце секретарш. Марія зразу пішла до сховища, дізнавшись, що його охороняє всього два охоронця вона почала діяти, Даніель в свою чергу намагався потрапити в кабінет до власника банку Франческо.

      Через декілька годин Даніеля запросили до кабінету і той з радістю пішов, подавши іншим сигнал, що пора діяти. Влад разом з Анною передали інформацію Назару і Даші про кількість охоронців зовні і в середині банку, щоб ті були готові про всяк випадок. Марія в той час почала грати роль безпомічної дівчини, якій потрібна допомога, один з охоронців погодився допомогти побачивши привабливу струнку дівчину, пішовши з нею він зайшов в кабінет першим, повернувшись до неї, він не встигнувши сказати ні слова, відчув як його шия обмотана чимось тонким і гострим, після чого Марія ще сильніше потягнула ліску і перерізала охоронцю горло. Запідозривши щось не ладне другий охоронець ввірвався в кабінет побачивши картину, як його колега корчиться від болю намагаючись встати, на підлозі була калюжа крові, а дівчина закотячи очі почала підходити до чоловіка, не встигнувши  дістати пістолет він втратив два пальці, почавши кричати Марія більш нічого не вигадавши ударила чоловіка по між ноги і обмотавши шию ліскою перерізала йому горло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍