Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря - МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря

ДЕНЬ ДВАНАДЦЯТИЙ. "Нові реалії війни: Вартість життя і продуктів зростає."

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

 

ДЕНЬ ДВАНАДЦЯТИЙ

Війна́ зміни́ла ва́ртість усього́:

рече́й, проду́ктів і життя́ людсько́го.

А скі́льки ще попе́реду голго́ф?

Куди́ веде́ несхо́джена доро́га?

Хроніка подій. 07.03.22 (понеділок)

РАНОК

Ціна на картоплю злетіла до небес: на ринку "Едельвейс" вона вже 40 гривень за кілограм, тоді як ще два тижні тому коштувала 5-8 гривень. Війна змінила вартість усього – не тільки речей, але й людського життя. Ми купили три мішки. Дмитро, Валентин і Андрій тягли ці мішки додому, відчуваючи кожен крок, немов несли на плечах тягар воєнного часу.

 

11:00

Містом пішли чутки, що ввечері на дві години дадуть газ. Усі ми були напоготові, сподіваючись встигнути хоч щось приготувати. Наші серця відбивають ритм надії. Ми сподіваємося бути вдома, щоб не пропустити цей дарунок цивілізації. Вечір здається таким далеким, але ми чекаємо, немов очікуємо на прихід довгоочікуваного гостя.

 

12:30

Я пішов по інформацію до поліції, пробиваючись через безліч перешкод. Нарешті, добрався до чергового офіцера. На жаль, чутки про подачу газу виявилися марними. Офіцер у поліції розвіяв наші надії: газопровід перебитий у кількох місцях, і коли з'явиться газ – невідомо, і чи буде взагалі – це загадка, прихована в тумані війни.

 

14:00

З неба полився дощ! Нарешті! Злива, що приносить надію та вологу. Ми збирали дощову воду з водостічної труби, стоячи в черзі з іншими, кожен із надією на порятунок. Кожне відро води було, немов маленька перемога. Ми наповнили всі ємності, навіть допомогли сусідці Валентині на третьому поверсі наповнити ванну Ми фільтрували воду через марлю, кип’ятили, знову фільтрували й пили. Дощова вода виявилася приємною, хоч і з присмаком безвиході. Ця вода, хоч і не ідеальна, стала нашим життєдайним еліксиром.

Мов перемо́га, дощ пішо́в рясни́й.

Збира́ємо, фільтру́ємо, вжива́єм…

Вода́, як життєда́йний елікси́р,

а при́смак, як безви́хідність безкра́я.

 

18:00

Підвал біля нашого під'їзду нагадує мурашник, який живе вдень і вночі. Вночі він заповнюється людьми, немов вулик, де кожен має своє місце. Розміщенням керують Олександр О. з п'ятого поверху та вчителька Олена із шостого. Тут багато незнайомих облич, навіть у найменших куточках підвалу зібралися родини з дітьми. Вільних місць нема, але Олександр сказав моєму сину Дмитрові, що за необхідності всі зможуть трохи зсунутися, щоб і для нас знайшлося місце.

 

Живу́ть підва́ли вдень, живу́ть вночі́,

Запо́внені, мов ву́лик чи мура́шник.

Влашто́вуються там, аби́ на чім,

хова́ючись від жа́хів неося́жних.

 

Анонс (День 12 → День 13):

"Дванадцятий день був сповнений труднощів і випробувань, але тринадцятий принесе нові події. Вибухи, холод і постійна боротьба за воду та їжу перетворили кожен день на виживання. Що зробить життя ще важчим, коли навіть жіноче свято перетворюється на чергову битву за ресурси?"

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍