Arachne - Арахна , Arachne

Лія та юнак покохали один одного, але незабаром він мав повернутися на небо. Лія була сумна, але юнак сказав їй: "Щоночі я світитиму для тебе з небес, і ти завжди знатимеш, що наша любов безсмертна."

Ця історія нагадала Арахне про її почуття до Еландіна і про те, що справжня любов долає всі перепони та час.

Маги не лише вчили Арахну магії, а й давали їй мудрі поради та історії, які допомагали їй краще розуміти себе та своє місце у світі. Кожна розповідь, кожна легенда були немов ключі до її внутрішнього світу, допомагаючи їй усвідомити, що її подорож - це не просто пошук Еландіна, а й шлях до самої себе.

Коли настав час прощатися, маги благословили її на подальший шлях і побажали удачі. Арахна відчувала, що їхня зустріч була не випадковою, і що отримані знання допоможуть їй у майбутньому.

Вона знову вирушила в дорогу, але тепер її серце було наповнене не тільки прагненням знайти Еландіна, а й впевненістю у своїх силах та новою надією на майбутнє.

Коли Арахна досягла кордонів королівства Лорінвале, вона завмерла у захопленні. Її погляд спрямувався вперед, і перед нею відкрився приголомшливий вигляд: високі, величні дерева, вершини яких губилися в небесах, були прикрашені сріблястим листям, що сяяло на сонці. Ліс був сповнений життя — птахи співали свої мелодійні пісні, а вітер грав із гілками, створюючи чарівну симфонію природи.

Поступово, слідуючи лісовими стежками, вона наблизилася до ельфійського міста. Граціозні мости, сплетені з коріння дерев, перекидалися через блискучі струмки, а кришталево чиста вода відбивала пишність навколишнього світу. Повітря було наповнене ароматом квітів та свіжої зелені, створюючи відчуття, що вона увійшла до казкового світу.

Її погляд зупинився на високих вежах, що височіють серед дерев. Ці вежі були майстерно вплетені в живі дерева, наче природа та ельфійська архітектура були одним цілим. На вершинах веж сяяли золоті шпилі, що сяяли в променях сонця. Скрізь були видні витончені арки, прикрашені різьбленням та візерунками, що відбивають історію та культуру ельфів.

Арахна відчула трепет і благоговіння перед цією пишністю. Її серце наповнилося сумішшю захоплення та занепокоєння. Вона розуміла, що наближається до свого коханого Еландіна, але не знала, як її приймуть у цьому царстві, де панувала краса та гармонія. З кожним кроком вона все більше відчувала тяжкість свого минулого та невпевненість у майбутньому.

Пройшовши через браму міста, Арахна побачила ельфів, зайнятих своїми справами. Вони рухалися граціозно і злагоджено, його довге волосся і витончені одяги плавно майоріли на вітрі. Вона помітила, як дехто з них зупинився і з цікавістю дивився на неї. Арахна відчувала на собі їхні погляди — одні були сповнені подиву, інші — недовіри.

Її шлях привів її до головної площі міста, де знаходився чудовий палац, оточений садами, повними квітів та фонтанів. Арахна зупинилася, насолоджуючись цим моментом. Вона зробила глибокий вдих, відчуваючи, як її серце б'ється швидше.